Європейський суд з прав людини розглядатиме позов Юлії Тимошенко проти України за скороченою процедурою. Суд перед ухваленням рішення ще з’ясує, чи піддавалася підзахисна тортурам та негуманному ставленню, чи отримувала Тимошенко необхідну медичну допомогу, а головне – чи є її справа політично мотивованою.
Схожі запитання суд у Страсбурзі має й у справі колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.
Українська опозиція покладає грандіозні надії на рішення цієї інстанції, навіть незважаючи на те, що практика виконання рішень Європейського суду з прав людини доводить, що українська влада нерідко ці вердикти якщо й не ігнорує, то «спускає на гальмах». Про це неодноразово йшлося у критичних резолюціях Парламентської Асамблеї Ради Європи.
І хоча, як зазначила у розмові з Deutsche Welle аналітик Європейського центру політики у Брюсселі Аманда Пол, прецеденти розгляду справ екс-урядовців проти нової влади у цьому суді вже є (йдеться, серед іншого, про справи, наприклад, з Франції та Румунії) унікальність української ситуації у тому, що проти держави позивається ув’язнена екс-глава уряду.
На думку Пол, головною інтригою буде навіть не рішення суду, а реакція української влади. У Києві послідовно переконували світ у незаангажованості українського правосуддя у справах екс-урядовців, які на Заході здебільшого вважають політичною розправою. «Рішення Європейського суду номінально є обов’язковим до виконання. Звичайно, якщо українському керівництву не сподобається ухвала суду, воно може звернутися до так званої "Великої Палати" за повторним розглядом. Але не факт, що судді залишать можливість для апеляції», – каже Пол.
На думку Аманди Пол, конкретного політичного сценарію реакції на рішення Страсбурзького суду ще не сформовано й у Євросоюзі. «Все залежатиме від того, як поведе себе українське керівництво», – наголошує Пол. Тим не менше, експерт вважає, що найбільш контрпродуктивним у цій ситуації була б будь-яка форма політичної ізоляції України, котра, на її переконання, зашкодить інтересам як України, так і Євросоюзу.