Боротьба у Сирії відкриває протистояння між різними релігійними групами у сусідніх країнах.
Так, переважна більшість сунітів в регіоні, в тому числі в країнах Перської затоки, протистоять Асаду за підтримки США і ЄС. Напередодні американські спецслужби заявили, що, на їх думку, Аль-Каїда може вступити у боротьбу з режимом Асада, а іракська Аль-Каїда розширює свою присутність у Сирії.
Крім того, стверджується, що іракці озброюють обидві сторони сирійського конфлікту. Сунітські лідери в Іраку заявили, що озброюють опозицію до Асада, тоді як шиїтського прем’єр-міністра в Іраку звинувачують в допомозі Асаду та в тому, що він закриває очі на виїзд іракських бойовиків та експорт зброї в Сирію.
Лінії фронту проходять також через північний Ліван, який має розмитий кордон з Сирією.
Так, наприклад, у ліванському місті Тріполі група алавітів, які є відгалуженням від шиїтів, перебувають у союзі з Хезболлою та підтримують президента Башара аль-Асада та його сім`ю, тоді як суніти в останні місяці надають житло, лікарні та бази для торгівлі зброєю сирійським повстанцям. А тому експерти прогнозують, що у разі, якщо в Сирії почнеться громадянська війна, то Ліван також може стати жертвою громадянської війни.
ООН зареєстрував більше 6 тис. сирійців на півночі Лівану, тоді як сирійські активісти вважають, що їх реальна кількість вища принаймні в два рази і продовжує зростати.
Деякі ліванські чиновники побоюються, що область може перетворитись на анклав беззаконня поза контролем центрального уряду, схожий на табори палестинських біженців, які зіграли свою роль у розгортанні громадянської війни в Лівані в 1975 році. Для Лівану протистояння сект шиїтів та сунітів не є новим, але мітинги солідарності з сирійською опозицією стали більш частими, а настрої населення повалити Асада більш рішучими.
Нагадаємо також, що 16 лютого Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюції щодо Сирії, запропоновану Єгиптом.
Резолюція закликає владу Сирії припинити терор та захистити мирне населення. Крім того, резолюція закликає президента країни, Башара Асада, дотримуватися раніше запропонованого плану Ліги арабських держав та відмовитися від влади.
Резолюції Генеральної асамблеї ООН не є обов’язковими до виконання, на відміну від резолюцій Ради безпеки ООН, але в Генасамблеї не існує можливості вето.