США потрібно усвідомити, що нав'язана деякими політичними лідерами концепція глобальної ролі країни як «Богом обраного світового гегемона» – помилкова. Належить також задуматися, чи не постала Америка перед початком системної кризи, подібної до тієї, в якій опинився Радянський Союз напередодні свого розпаду? Такою є основна ідея книги.
Доктор Бжезинський упевнений, що політична еліта в Америці спроможна виробити нову концепцію і стратегію, здатну зберегти за Сполученими Штатами позиції одного з центрів світової економіки і політики. Для цього США належить відмовитися від політики військового втручання в конфлікти в інших регіонах і засновувати свою стратегію на зміцненні вже існуючих союзницьких відносин і створення нових.
Відповідальність за позицію Росії щодо Сирії Бжезинський покладає на Путіна особисто: «Він стурбований власним іміджем і впливом, і всі рішення диктуються в першу чергу його особистими інтересами». Він зазначив, що залучення до вирішення сирійської проблеми як можна більшого числа країн – критично важливо. Тому при взаємодії з Росією він радить пам'ятати, що ця країна також переживає період «історичних внутрішніх змін».
У політиці на Близькому Сході США потрібно серйозно прислухатися до думки, першочергово, Туреччини, а також і Саудівської Аравії, так як ці дві країни відіграють у мусульманському світі значну роль. США повинні докласти подальші зусилля для ще більшого зближення з Туреччиною, демократизація та європеїзація якої мають стратегічне значення для безпеки і співробітництва в Європі.
Американська політика щодо Ірану могла б бути більш «продуманою», вважає доктор Бжезинський. Це допомогло б зближенню з Тегераном і сприяло б більш продуктивній взаємодії. Він висловив упевненість у тому, що Іран не піде на пряме військове зіткнення з Ізраїлем і не застосує ядерну зброю, хоча б тому, що «у них тільки одна бомба, і вони не захочуть її так марнотратно витратити». Інша причина, з якої Іран віддасть перевагу загрозливій риториці, а не військовій конфронтації, полягає в тому, що «Тегеран розуміє, що будь-яка атака на Ізраїль – це місія самогубця, тому що США сприймуть це як атаку на себе, і дадуть адекватну відповідь».
Він зазначив зростаючу роль Китаю та Індії як економічних супердержав, піднесення яких, тим не менш, не означає появи в світі нових полюсів впливу. Але для Америки це сигнал до перегрупування сил і формуванню нових підходів. Зокрема, США повинні сприяти посиленню Японії, Південної Кореї, Індії, а також зміцненню їх зв'язків з Китаєм і Північною Кореєю, що, в кінцевому підсумку, приведе до демократичних змін в цих двох країнах.
Найтіснішу взаємодію з Росією Бжезинський назвав ще одним стратегічним завданням міжнародної політики Сполучених Штатів: «Росія зараз опинилася в ситуації, коли з Путіним, чи без Путіна, в неї немає іншого вибору, окрім як рух у західному напрямку». Доктор Бжезинський пояснив причини, через які, він вважає, Росія повинна серйозно сприймати кризу, в якій опинилася країна – «це найширший спектр проблем – від демографічної кризи до стагнації».
«Можливо, Росія під керівництвом Путіна рухається якраз у зворотному напрямку від демократизації, але за цією ширмою відбуваються зміни, які не залишають сумніву в тому, що співпраця із Заходом неминуча», – зазначив експерт. В цих умовах експерт рекомендує Заходу озброїтися терпінням у відносинах з Росією.
«Процес змін в Росії набагато стрімкіший, ніж я припускав. Це стало для мене сюрпризом!» – сказав доктор Бжезинський. Він зазначив, що в Росії значно зростає політична активність середнього класу. З'явився прошарок людей, які повертаються на Батьківщину після отримання західної освіти, з більш відкритим поглядом на світ.
Кавказька політика Росії потребує кардинальних змін та більш цивілізованого підходу до вирішення цих проблем. «Цікаво, що все більше голосів у Росії заявляють про можливість перегляду того, наскільки Росія залучена на Кавказі, як одного з позитивних аспектів західної інтеграції країни», – вважає Бжезинський. Як приклад перегляду етнічної політики науковець навів Туреччину, яка «значно поліпшила свою позицію з курдського питання».
«У Росії ще немає демократії, тому що демократичні рухи в цій країні відбуваються за межами політичної системи. Але демократія починає співіснувати з політичною системою як альтернатива», – сказав Бжезинський. Зміни в Росії дуже схожі з тими, що відбувалися в Польщі, зокрема її рух «Солідарність», вважає політолог: «Для Росії це означає дві речі: по-перше, суспільство почало усвідомлювати проблеми системи, по-друге, люди перестали боятися. Так, були політичні вбивства, але вони не зіграли на зміцнення симпатій до Путіна, а навпаки. І це – абсолютно нова реальність для Росії».
Нова Росія, зрештою, стане на західний шлях розвитку, упевнений Збігнєв Бжезинський.
Як раніше повідомляв Тиждень, у своїй книзі американський фахівець з геополітичних питань пропонує перенести столицю Ради Європи до Києва.