Як ідеться у посланні Синоду, Патріарх Йосип – «живе втілення долі української Церкви і нашого народу в ХХ столітті. Його, як і багатьох інших, було незаконно позбавлено свободи (18 років ув’язнення) збиратися з одновірцями. Його, як і мільйони українців, прирекли на тортури у катівнях НКВД/КГБ і на мучеництво в ГУЛАГу. Але якщо в ув’язненні він був «німим свідком Церкви», то згодом, уже на поселеннях (за межами України), він став голосом «мовчазної Церкви» та її духовною опорою, ніколи не забуваючи про тих своїх земляків, які й далі каралися в неволі».
На думку Синоду, погляди Патріарха Йосипа на національну єдність і сьогодні «стають дороговказом». У посланні наголошується, що саме завдяки Патріархові Йосипу Церква в діаспорі не просто вижила, вона стала світовою Церквою.
«Тому й нормативними є для нас сьогодні ті два фундаментальних принципи, якими Патріарх Йосип охарактеризував самобутність нашої Церкви: перший – сопричастя з Єпископом Риму, і другий – вірність східнохристиянській візантійській традиції», – наголошує Синод.
Верховний архієпископ Йосип Сліпий – єпископ УГКЦ, кардинал Римо-Католицької Церкви. З 1 листопада 1944 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський. З 23 грудня 1963 року – Верховний Архієпископ Львівський – предстоятель УГКЦ.