Прем`єр-міністр Ісландії Гейр Хаарде став першим главою уряду, який пав жертвою економічної кризи. Через погіршення ситуації у країні, колапс банківського сектору та масові протести 1 лютого 2009 року Хаарде пішов у відставку разом зі своїм урядом. На посаді його замінила перша жінка прем’єр-міністр Йоханна Сігурдардоттір. За часи її перебування на посаді ситуація значно покращилась, а ріст ВВП в 2012 році складе 2,5 %. Крім того, наступного року в країні може початись обговорення питання, чи варто вступати до ЄС.
12 березня 2009 року прем’єр-міністр Латвії Іварс Годманіс, який пробув на посаді трохи більше року, подав президентові країни заяву про відставку. Викликало таке рішення зростання вуличних протестів, безробіття у 50 % та скорочення ВВП на 10,5 % в останньому кварталі 2008 року. Президент Валдіс Затлерс призначив на місце Годманіса Валдіса Домбровскіса. Втім, загалом за часи кризи до 2012 року реальні прибутки країни скоротились майже на 20 %, а безробіття зросло, що ставить під питання входження країни до євозони.
Прем’єр-міністра Угорщини Ференца Дюрчаня було переобрано в 2006 році. У 2009 році було оприлюднено записи, на яких Дюрчань визнав, що збрехав про справжню ситуацію в країні для того, щоб його переобрали. Наслідком цього стали акції громадського невдоволення та мітинги, через що 14 квітня 2009 року Дюрчань пішов у відставку. Наразі угорська економіка перебуває в складному становищі, і економічні заходи теперішнього прем’єр-міністра Віктора Орбана є недостатніми для боротьби з погіршенням показників. Він також не виконує умови МВФ та Єврокомісії, необхідні для отримання нового кредиту.
The Foreign Policy внесло до списку і колишнього президента України Віктора Ющенка, який втратив владу 25 лютого 2010 року. «До 2009 року, через погіршення економічного клімату та політичне дисфункціонування, Ющенко мав незавидну відмінність від інших світових лідерів, оскільки мав найменшу підтримку у світі – 4 %», – пише видання.
Через рекордно низьку підтримку та невдачі у спробах побороти банківську кризу прем’єр-міністр Ірландії Браян Коуен 9 березня 2011 року пішов з посади голови своєї партії Fianna Fail, але залишився на посаді прем’єра до виборів у березні. На виборах партія, яка до цього правила 60 з 80 років існування незалежної Ірландії, зазнала найбільшої в історії поразки. Наразі прем’єр-міністром є Енда Кенні, завдяки заходам якого та траншу від ЄС й МВФ у $113 млрд економіка країни покращується, а ріст перевищує показники Франції та Німеччини. На 2012 рік прогнозується зростання ВВП в 1,3 %.
Гордон Браун став прем’єр-міністром Великої Британії в 2007 році після 10-річного правління Тоні Блера. Але його популярність почала різко падати через кредитну кризу в країні, за якої борг досяг 12 % від ВВП, а безробіття подвоїлось. У зв’язку з цим Браун програв вибори, і новий уряд 11 травня 2010 року сформував Девід Кемерон.
У зв’язку з посиленням кризи в Португалії прем’єр-міністр Жозе Сократеш вперше пішов у відставку в березні 2011 року після того, як п’ять опозиційних партій в парламенті відхили його програму щодо заходів економії. Це був четвертий план зі збільшення податків та зменшення витрат, який Сократеш намагався проштовхнути за рік. Сократеш залишився на чолі уряду до червня, коли його Соціалістична партія програла на виборах та прем’єр-міністром став Педро Пассуш Коельйо. За нового прем’єра ситуація в країні продовжила погіршуватись і багато експертів вже передбачають, що Португалія може стати наступною за Грецією жертвою дефолту.
Прем’єр-міністр Греції Георгіос Папандреу прийшов до влади у 2009 році, але за два роки не зміг зупинити погіршення економічної ситуації. Останнім хибним кроком Папандреу стала ініціатива про проведення референдуму щодо виходу з зони євро, що розізлило іноземних інвесторів Греції. 10 листопада 2011 року Папандреу замінили на посаді колишнім працівником Європейського Центробанку Лукасом Пападемосом. Незважаючи на міжнародну підтримку, Пападемосу до недавнього часу також не вдавалося ефективно вирішити нагальні питання та виконати вимоги МФВ та ЄС щодо надання нового кредиту. І лише 9 лютого Греція нарешті домовилася з міжнародними інституціями про отримання нового траншу.
Триразовий прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі пережив низку кримінальних та сексуальних скандалів, і оголосив про відставку 16 листопада 2011 року після невдалих спроб імплементувати важливий проект реформ, які викликали розкол всередині його партії. Президент Італії Джорджіо Наполітано закликав колишнього посадовця з Європейської Комісії Маріо Монті стати новим прем’єр-міністром та сформувати уряд.
Прем’єр-міністр Іспанії Хосе Луїс Сапатеро, який прийшов до влади в 2004 році, мав плани протриматись два строки, проте через найгіршу за останні 60 років рецесію в Іспанії він пішов з посади, вважаючи, що на нових виборах отримає достатню підтримку. Але його Соціалістична партія зазнала поразки, і прем’єром 21 грудня 2011 року став консервативний політик Маріано Рахой. Рахой в спадок від Сапатеро отримав безробіття у 22,8 % та 8-відсотковий дефіцит бюджету. В січні 2012 року його уряд прийняв план зі скорочення бюджетних витрат на $20 млрд та планує наступного місяця презентувати новий план з боротьби з безробіттям.
Останньою жертвою економічної ситуації в країні став прем’єр-міністр Румунії Еміль Бок, який пішов у відставку 6 лютого 2012 року. Бок пішов у відставку після того як через його рішення скоротити зарплати в державному секторі на 25 % та збільшити податки в країні почалися масові мітинги.
Прем’єр-міністр Словаччини Івета Радичова піде з посади 10 березня 2012 року після нових парламентських виборів. Вона вже кілька разів заявляла про відставку, але залишилась на посаді до виборів. Новим прем’єром скоріш за все стане Роберт Фіко.