«Для Кремля він ідеальний суперник, оскільки він давно довів, що не в змозі виграти», – зазначив колишній політтехнолог Кремля Гліб Павловський. «Він може добре керувати зборами партій, але неуспішний на виборах», – додав він.
Financial Times зазначає, що «тривале перебування Зюганова на чолі Комуністичної партії є прикладом примату «керованої» демократії в Росії, де кожні чотири роки Путін стикався з підібраною та ретельно перевіреною низкою суперників, які апріорі не могли виграти. В Росії політики, які програють, мають майже безкінечне політичне життя після цього, як в улюблених серіалах».
«Більшість нормальних партій висувають своїх кандидатів на двох-трьох виборах максимум. Але ніде у світі немає такого, щоб партія чотири чи п’ять разів висувала одного і того ж кандидата, який раніше програвав. Це наша власна, унікальна російська традиція», – зазначає депутат російської Держдуми Алєксєй Мітрофанов.
Дарія Мітіна, заступник голови «Лівого фронту», з яким Комуністична партія уклалала угоду, заявляє, що альянс її партії з комуністами – це знак того, що Зюганов бачить перехід на сторону протестуючих як тактичну перевагу. Втім, Мітіна не має сумнівів, що ці зусилля зазнають поразки, і що Кремль допомагає йому залишитись на чолі партії лише тому, що він впевнений в цій поразці.
«Вони забезпечують, щоб усі загрози лідерству Зюганова було знищено», – зазначає вона.