Видання відзначає, що 2009 року China Mobile і ще один державний гігант, Китайська національна нафтогазова корпорація (China National Petroleum Corporation), отримали $33 млрд прибутку – більше, ніж 500 найприбутковіших китайських приватних фірм разом узятих. Державні велети висотують капітали й таланти, які могли б ефективніше бути використані приватним бізнесом. Дослідження свідчать, що державні підприємства дають раду капіталові не так ефективно, як приватні, і зростають повільніше. У багатьох країнах привілейовані державні гіганти щедро витрачають гроші на забаганки-хмарочоси, а приватні підприємці тим часом сушать мізки, як мобілізувати капітал.
Ці затрати, швидше за все, й далі зростатимуть. Державним компаніям добре вдається наслідувати інших – почасти через те, що вони можуть використовувати держпідтримку для доступу до технологій. Та коли їм доводиться продукувати власні ідеї, їхня конкурентоспроможність відразу знижується. Підприємства державної форми власності воліють радше розвивати кілька великомасштабних проектів замість багатьох дрібних; тим часом найбільші інноваційні центри світу – це зазвичай мережі невеликих стартапів. Не слугує ця модель і запорукою стабільності.
Детальніше про це читайте у статті «Зародження державного капіталізму» у № 4 Тижня.