«Якщо путінська влада і далі опиратиметься й так і не буде розпущена «обрана» Держдума, якщо березень 2012 року з «виборами» президента проштовхуватиметься за колишнім сценарієм, то, найімовірніше матрична інверсійна логіка російської динаміки збережеться, а шляхом Росії так і залишиться невідбутність нееволюційної, кривавої стратегії змін. Якщо ж керівництво держави піде на реальні поступки вулиці, то зовсім не виключено, що за нинішнього розкладу сил і характеру масової свідомості Росія повернеться до традиційної точки давньої російської «забави»: стінка на стінку до крові…», – вважає Афанасьєв.
На його думку, перед Росією сьогодні виникає питання про перезакладання основ життєустрою.
«Інакше кажучи, про заміну путінської самовладної матриці «капіталізму для своїх» відкритим доступом до ресурсів і до дохідних видів діяльності для всіх громадян, політичних партій і неурядових організацій. Зважаючи на мотиваційну різношерстість, продовження протестного руху навряд чи можливе як партійно-політичне. Але без змістово-цільового самооформления вуличний рух може перетворитися на Тахрір і викликати будь-яку реакцію: посилення режиму і/або криваву трагедію», – відзначив Афанасьєв.
Детальніше читайте у статті «Збудження чи пробудження?» у № 2 Тижня.