Дмітрій Мєдвєдєв заявив, що без згоди всіх прикаспійських держав спорудження Транскаспійського трубопроводу (ТКТ) неприпустиме, а керівник Російського національного фонду енергетичної безпеки Константін Сімонов пригрозив, що реакція РФ буде «жорсткою і, можливо, навіть у воєнній формі».
Однак західні країни теж демонструють рішучість: спецпредставник держсекретаря США з енергетичних питань Євразії Річард Морнінґстар в Баку та його радник Даніель Штайн в Ашгабаті заявили: якщо ЄС, Азербайджан і Туркменистан домовляться про реалізацію Транскаспійського газопроводу, «жодна сила буде не здатна цьому завадити».
Посол США в Азербайджані Метью Брайза заявив, що Сполучені Штати вже думають над тим, як допомогти Азербайджану в захисті енергетичної інфраструктури на Каспії.
РФ нічого буде протиставити газовим угодам між ЄС і країнами Середньої Азії, тим більше підтриманим США і НАТО. Натомість варто очікувати активізації російської дипломатії на «споживчому» боці нового газового ланцюжка – європейському. Адже традиційно вона будувалася на «піклуванні про енергетичну безпеку європейських партнерів», їх розділенні усілякими преференціями і розповідями про «ефемерність російської загрози» і «непрактичність пошуку альтернативи традиційним, перевіреним партнерам».
Можливі також спроби РФ вплинути на ситуацію в Азербайджані, Туркменистані й Узбекистані, щоб «зсередини» зменшити схильність цих держав до активних самостійних дій у регіоні. Адже активізація країн Закавказзя і Середньої Азії у використанні свого ресурсного потенціалу на власну користь вибиває з рук РФ цілу низку козирів, необхідних для вдалого розігрування енергетичної партії і з ЄС, і з Китаєм.
Детальніше читайте у статті «Енергетична недоімперія» в журналі «Український тиждень» №50