Яценюк вважає, що влада готує своєрідний «бартер»: Україні – тимчасове зниження ціни на газ і надії для президента Януковича хоч якось втриматись при владі, взамін Росія отримає наше стратегічне надбання – ГТС. За ефемерні «газові знижки» у формі кредиту доведеться розраховуватися також віддачею «Газпрому» внутрішнього газового ринку та стратегічними промисловими об’єктами, як це було в Білорусі.
«До того ж, відмова України від виконання своїх зобов`язань як країни-члена Енергетичного співтовариства автоматично поставить хрест на її євроінтеграції. Влада розверне Україну від Європи до Євразії», – наголосив Яценюк.
Україні потрібен досвід не Білорусі, а Європи. Європейські компанії суто правовими засобами, через суд домоглися від «Газпрому» суттєвих цінових знижок без жодних політичних та економічних поступок із боку своїх країн, – нагадав Арсеній Яценюк. Паралельно, на його думку, необхідно скорочувати обсяги закупок російського газу. Завдяки впровадженню енергозберігаючих технологій та розвитку альтернативних видів енергії, будівництву СПГ-терміналу, збільшенню видобутку власного газу, залежність від російського можна скоротити з 65% у 2010р. до 25% у 2020р.
Вітчизняна ГТС повинна стати не здобиччю «Газпрому», а частиною газотранспортної системи ЄС. Європейські покупці повинні отримувати газ від «Газпрому» на російсько-українському кордоні, а контракти на транзит газу наш газотранспортний оператор має укладати не з «Газпромом», а з європейськими компаніями, наголосив політик.
На його думку, підкилимні двосторонні домовленості у газовій сфері, які зараз укладає українське керівництво, – це гол у власні ворота і шлях до поглинання Росією енергетики України вже в найближчі 5 років. «Кремль отримає повний контроль над українською економікою і буде захищати свою власність будь-якими засобами, навіть силовими», – переконаний він.
Політична партія «Фронт Змін» вимагає від української влади оприлюднити директиви на переговори з Російською Федерацією в енергетичній сфері та негайно розпочати багатосторонні переговори на міждержавному рівні за участю України (як основного транзитера та найбільшого в Європі споживача російського газу), Росії (як найбільшого продавця газу в Європу), Європейського Союзу (як ключового споживача газу) та США (як фінансового інвестора та одного з гарантів нашої енергетичної безпеки).
Як повідомлялось, експерти вважають, що повернення до застосування міжнародно-правового договору для врегулювання українсько-російських відносин у газовій сфері може бути зумовлене саме прагненням передати газовий ринок України (магістральні газопроводи, підземні газові сховища, внутрішні розподільчі мережі) під монопольний вплив «Газпрому» у форматі бліцкригу та в обхід українських законів.
Нагадаємо, проект нових «газових» угод України з Росією передбачає створення на базі української ГТС двох спільних підприємствз Газпромом підприємства у пропорції 50 на 50.
Перше спільне (газотранспортне) підприємство має включати безпосередньо магістральні (транзитні) газопроводи та підземні сховища газу (ПСГ) України. Воно буде наділене виключним, монопольним правом здійснювати транзит газу територією України до Європи. Також до газотранспортного СП переходять функції диспетчерського управління магістральними газопроводами та ПСГ України.
Прописано, що після початку роботи до складу його акціонерів долучаться і європейські енергетичні компанії – «можна не сумніватися, що серед них будуть виключно дружні Газпрому компанії з Німеччини, Франції, Австрії або Італії». Таким чином розподіл відсотків між засновниками газотранзитного СП насправді означатиме 66% – Газпрому і тільки 34% – Нафтогазу.
Нагадаємо, після зустрічі із президентом Віктором Януковичем 5 грудня прем’єр Микола Азаров повернувся у Кабмін шалено роздратованим і розтривоженим: «прем’єр України не бажає брати на себе відповідальність за «здачу» української газотранспортної системи (ГТС)».
Втім, вже 7 грудня, на засіданні уряду Азаров «дав розпорядження готувати «найжорсткіший варіант» державного бюджету-2012 – з ціною імпортованого газу не менш як 400 доларів за 1000 кубометрів. І вносити такий документ на розгляд Верховної Ради».