«Це стосується не лише адміністративної реформи, а й логіки реформ як таких. Їх мають реалізовувати ті люди, які є носіями реформаторських поглядів. А що відбувається в Україні? Звісно, в апараті президента і виконавчій владі є такі носії реформаторських ідей, які розробляють ці реформи, але здебільшого реформи розробляють одні, як правило, закордонні консультанти, в Адміністрації президента на чолі з Акімовою і Льовочкіним їх оформляють як певні політичні настанови або плани реформ. А виконувати повинен уряд! І тут починаються проблеми… Адже у виконавчій владі більшість людей не зацікавлені в проведенні цих реформ, зокрема і тому, що в рамках чинної системи вони заробляють на своїх повноваженнях, системі корупції, і ніхто не хоче її ламати. У цій системі є інтереси не лише окремих людей, а й політичних груп. Це головна, на мій погляд, причина», – відзначив Фесенко.
За його словами, адмінреформа, зокрема щодо органів центральної влади, проявилася у вигляді реорганізації, розмежування функцій між відомствами та незначному скороченні держслужбовців.
«Звісно, помітні і проблеми в реалізації цієї реформи, про що вже заявляв міністр Лавринович. Тобто справдилися побоювання, які виникли ще на початку реформи. Зокрема, навіть серед її розробників були побоювання, що не вдасться подолати певний спротив, оскільки незадоволених і противників такої реорганізації і скорочення було дуже багато. Як і в Росії, в Україні постала та сама проблема – фактично не вдалося змінити управлінських методів, не вдалося подолати і корупційних тенденцій. Крім цього, помітна серйозна боротьба різних груп впливу, тобто класичний бюрократичний спротив. Тому й ефект від цієї реформи мінімальний», – зазначає політолог.
Одне із завдань адміністративної реформи, на думку Фесенка, владі таки вдалося виконати.
«Цією реформою було поставлено кілька завдань. Зокрема, спочатку мали намір певною мірою модернізувати державний апарат, щоб він швидше реалізовував загальний реформаторський процес. Однак, як побоювалися консерватори, система державного управління в Україні не може так швидко перебудуватися, а тому в деяких випадках проявилася така собі деформація чи зависання процесу. Можливо, варто було застосовувати інші засоби, але, повторюся, природа нинішньої влади не дозволяє провести таку реформу ефективно. Ще одним завданням, яке, на мій погляд, влада реалізувала майже на 100%, – це перебудова виконавчої влади в рамках нової старої конституційної моделі – президентсько-парламентської, тобто підпорядкування системи виконавчої влади Адміністрації президента. І третє – скорочення витрат, що було однією з вимог МВФ та інших міжнародних структур. Втім, я поки не чув про загальні цифри щодо такої економії», – зазначив експерт.
Водночас Фесенко заперечує припущення, що влада розпочала адміністративну реформу для чистки кадрів.
«Ні, я не зовсім згоден. Загалом основні чистки відбулися задовго до адмінреформи – протягом першого ж місяця роботи нового уряду», – уточнив він.
Читайте також: Іржаві шестерні: як погіршується ефективність державного менеджменту
Нагадаємо, 10 грудня 2010 року президент Віктор Янукович підписав указ про скорочення кількості міністерств із 20 до 16, з 112 органів центральної виконавчої влади передбачалося створення 63, а також зменшення кількості держслужбовців.
За словами міністра юстиції Олександра Лавриновича, після адміністартивної реформи із 36 членів уряду залишилося 17, 111 органів центральної виконавчої влади реорганізовано на 74. Причому із 69 контрольних органів залишилося 11. Обслуговуючий апарат Кабміну скорочено більш ніж на 50%.
Апарати центральних органів влади зменшили на понад 17%: з 26 тис. 354 осіб до 21 тис. 173. Щодо територіальних органів планується, за словами Лавриновича, в середньому скоротити 24% працівників. Із 157 тис. 142 осіб залишиться 134 тис. 389 чиновників.
За словами Лавриновича, в результаті проведення адміністративної реформи було заощаджено понад 1 млрд грн.