Автор зазначає, що після розпаду СРСР європейські та американські політики робили красномовні промови, грошова допомога та підтримка потекла на схід, і всі сподівались, що країни Східної Європи в кінці-кінців займуть гідне місце в європейській сім’ї народів. Разом з тим, поточна ситуація та діяльність в європейських державах колишнього СРСР вказують на те, що Європа як і раніше як ніколи розділена.
Як і всі розбіжності, ця проблема почалася з нерозуміння. Так, в Європі вважали, що їх значне інвестування в будівництво ринкової економіки в країнах колишнього Радянського Союзу матиме в свою чергу наслідком і демократизацію. Керівництво країн колишнього СРСР вважало, що воно розуміє принципи демократії і передбачало, що його повсякденна практика якимось чином перетвориться на демократію. Обидві позиції були в корені невірні.
А останні дослідження Фонду People First в Україні незаперечно показали, що в той час як більше 90% населення розуміють принципи демократії і вважають, що це правильний шлях для України, менше 5% розуміють, як це працює на практиці.
Автор зазначає, що українська політика сьогодні зосереджена на владі, грошах і тоталітарному контролі, для неї мова не йде про європейські цінності та про те, як їх досягти. «Це, насправді, дух минулого, який заповнює вакуум сучасного, котрий було створено європейськими та американськими політичними припущеннями ще в 1990-х», – пише Ткаченко.
Крім того, відзначає він, зараз не готують лідерів майбутнього. «Більшість молодих політиків дотримуються думки, що поточний шлях є правильним та прийнятним. Насправді лише деякі з них дотримуються хоч якихось принципів, моралі та цінностей. Вони вважають, що їх імунітет від судового переслідування та корупція судової влади є нормальним. Їх ідеали – не національні інтереси, а їх особистий добробут, і в результаті Україна ризикує виродитися у фінансовий та соціальний хаос, що несе потенційний ризик відродження «крайньої радянщини», або неофашизму стилю 1930-х років, кожен з яких був би однаково неприємним і потенційно небезпечним для Європи», – пише автор.
У зв’язку з цим, на думку Ткачука, Європа повинна діяти і діяти швидко. Небажаним, але більш справедливим рішенням для Європи і для народу України було б продовження діалогу щодо Угоди про вільну торгівлю, але з включенням в нього європейських принципів, а саме незалежності судової системи, а також вільних і справедливих виборів.
Європа не повинна робити помилку, вважаючи, що договір про вільну торгівлю включає і однакове розуміння сторін, адже вони мають майже діаметрально протилежну психологію. відзначає Ткачук.
"Бажана, як може здатися, ізоляція нинішнього уряду і призупинення угоди про вільну торгівлю буде кроком у неправильному напрямку просто тому що, керівництво України прийме радянську позицію непримиренності і рухатиметься на Схід, незалежно від наслідків для нації і для народу. А це може мати наслідком побудову нової психологічної «залізної завіси» в Європі", – вважає Ткачук.