Автор наголошує, що «запропоновані зміни деяких статей КК започатковують «воістину «революційні» зміни, які явно виходять за межі, зазначені в назві законопроекту».
Приміром, за логікою розробників законопроекту, величина штрафу як основного покарання стає показником його суворості відносно інших видів покарань (ст.12). Зокрема, штраф, передбачений у санкції відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК у розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян (нмдг), стає більш суворим покаранням, ніж громадські роботи, виправні роботи, арешт і обмеження волі, а штраф у розмірі понад двадцять п’ять тисяч нмдг – більш суворим покаранням, ніж позбавлення волі на строк до десяти років включно.
Законопроектом №9221 започатковується ще одна «революційна» зміна концептуального характеру: відповідно до ч.2 ст.53 КК у пропонованій редакції взагалі не встановлюється максимальний розмір штрафу, що призначається за вчинення злочину середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Так, ці зміни фактично перекреслюють сталі підходи до розуміння і застосування багатьох інших положень Загальної частини КК, а інколи і прямо суперечать їх нормативному змісту.
Шапченко попереджає, що «у разі прийняття таких новел перед правозастосовною практикою постане ціла низка кримінально-правових ситуацій, які взагалі не матимуть нормативних орієнтирів для їх вирішення, або ці орієнтири будуть неоднозначні чи суперечливі».
Він пояснює, що однією з проблем у втіленні змін є значною мірою «механічне» переведення декриміналізованих діянь у адміністративні правопорушення.
Так, законопроект №9221 зберігає підхід, згідно з яким, у окремих випадках кримінальна відповідальність є м’якшою від адміністративної. Автор зазначає, що у разі прийняття президентського законопроекту у внесеній редакції, може виникнути така ситуація: штраф, передбачений ч. 3 ст. 162-1 Кодексу про адмінправопорушення як адміністративне стягнення (від трьох тисяч до п’яти тисяч нмдг), буде у сто разів більшим, ніж штраф, передбачений ч.1 ст. 191 КК як вид кримінального покарання (до п’ятдесяти нмдг).
Положення ч.5 ст.53 КК у пропонованій законопроектом №9221 редакції свідчить: негативними наслідками несплати штрафу, призначеного у розмірі не більше трьох тисяч нмдг, є його заміна на громадські роботи та виправні роботи, несплата ж штрафу, призначеного у розмірі понад три тисячі нмдг, викличе його заміну на певні строки позбавлення волі.
Також сумнівними автору видаються зміни та доповнення, які законопроектом №9221 пропонується внести до ст.69 КК. «Їх прийняття призведе, зокрема, до того, що за більш тяжкий злочин штраф як основне покарання може бути призначений у порядку ч.1 ст.69 КК на меншу суму, ніж за менш тяжкий. Наприклад, за крадіжку, поєднану з проникненням у житло (тяжкий злочин), мінімальний розмір штрафу, що може бути призначений у порядку ч.1 ст.69 КК, – 30 нмдг, а за фіктивне підприємництво, вчинене повторно (злочин середньої тяжкості), – 2250 нмдг», – зазначає він.
«У цілому зміст законопроекту №9221 в частині внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України свідчить про недостатній рівень професіоналізму його розробників», – вважає Шапченко.
Нагадаємо, 27 вересня 2011 року президент вніс до парламенту і визначив як невідкладний проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності).
6 жовтня 2011 року Рада прийняла законопроект №9221 у першому читанні і тим самим схвалила його загальну концепцію.