Після свого приходу до влади у лютому 2010 року Янукович відразу ж перейменував Секретаріат президента в Адміністрацію глави держави, яку очолив «регіонал» Сергій Льовочкін, що за часів Кучми працював на Банковій.
За рекомендацією тодішнього губернатора Донеччини Віктора Януковича, наприкінці 1990-х років, Льовочкін обійняв в адміністрації Кучми посаду наукового консультанта. Кар’єрі держчиновника молодого, відомого у вузьких колах, науковця , опосередковано сприяв відомий «зубр» вітчизняної науки Володимир Литвин, що на той час очолював адміністрацію Кучми. Саме Литвин приймав на роботу Льовочкіна. За прим’єрства Януковича Львочкін вже керував апаратом Кабміну.
Як відомо, Секретаріатом апарат президента став при Ющенкові.
Наступним кроком Януковича, стало повернення країни до президентсько-парламентської моделі влади, завдяки «реанімації» Конституції зразка 1996 року. Нагадаємо, 8 грудня 2004 року Верховна Рада внесла зміни до Конституції, що передбачали перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління. Проте в жовтні 2010 року провладна парламентська більшість повернула країні стару редакцію Основного закону, а Конституційний суд визнав неконституційними перехід до парламентсько-президентської моделі, нібито через порушення розгляду і прийняття змін 2004 року.
Після зміни Конституції розпочалися певні процеси в економіці країни, які дали підстави експертам стверджувати, що відбувається посилення її олігархізації, початок якій дав Кучма. На загальному тлі зубожіння населення країни , нинішня влада лобіює інтереси близьких до неї бізнесменів, сприяючи зростанню їх статків.
Також Янукович, за прикладом Кучми почав зміцнювати «владну вертикаль». Оголосивши проведення адміністративної реформи, чинний президент отримав такі ж повноваження, які мав Кучма. Крім того, півроку тому парламент ухвалив закон про центральні органи виконавчої влади, який «висів» у повітрі понад 10 років. Водночас, Янукович повністю підпорядкував собі силові та правоохоронні структури і розставив на керівні посади у держорганах, регіонах та Києві людей своїх людей.
Наприклад, нещодавно глава Меджлісу кримських татар Мустафа Джемілєв поскаржився, що у у органах місцевого самоврядування в Криму стрімко зменшується представництво кримських татар. За його словами, у багатьох випадках їх звільняють з посад не за національною ознакою, а для «працевлаштування» вихідців з Донецької області.
Тим часом, пишаючись своїми реформами, в Адміністрації Януковича хваляться що на Банковій нині працює менше людей, ніж при Кучмі.
В результаті таких реформ, які супроводжуються фактичною відмовою від демократичних принципів функціонування держави, посилилася зовнішня критика України. В 2011 році Україні повернули статус «жовтої» (частково вільної) країни, який вона мала за часів президентства Кучми.
Крім того, міжнародні організації заявляють про утиски свободи слова в Україні та численні порушення прав людини. Особливо гостро нинішню владу критикують за неефективну боротьбу з корупцією, залежні суди, а також за переслідування опозиціонерів.
Саме вибірковими законами та засадами права, а також шантажем проти суперників та опозиції позначилися останні роки правління Кучми. Але, схоже, Янукович вирішив переплюнути Кучму.
Як зазначає науковий працівник Австрійської фундації плану Маршала при Центрі трансатлантичних відносин Школи фундаментальних міжнародних досліджень Університету Джона Гопкінса у Вашингтоні Тарас Кузьо, «режим Януковича становить собою значно більшу загрозу демократії, ніж режим Кучми».
На його думку, Кучма міг вибудувати лише напівавторитарний режим (до прикладу, він ніколи повністю не контролював парламент), у той час як Янукович та інші апологети неорадянської культури з Донбасу мають набагато більше шансів створити в Україні повністю авторитарний режим євразійського типу.
Реформи Януковича також відзначилися поверненням влади до політики багатовекторності, яку реалізовував Кучма. На думку директора Інституту зовнішньої політики Григорія Перепелиці, багатовекторність зовнішньої політики за Кучми мала «нульовий результат» і зараз Україна не може дозволити собі її проводити. Але влада думає інакше.
Доказом багатовекторності Януковича можуть слугувати заяви, що лунають у Європарламенті. Зокрема, там підозрюютьЯнуковича у подвійній грі з ЄС: проголошуючи європейський курс президент України водночас саботує його. Яскравим прикладом цього, європейські політики називають порушення принципів демократії, якими супроводжується справи проти українських опозиціонерів.
Показово, що сам Кучма позитивно оцінює нинішню діяльність Януковича як глави держави, і закликаєйого не зупинятися на досягнутих результатах. Оцінюючи перший рік правління Янукович, Кучма потішився, що «вперше в Україні влада стала замкненою, не так як при мені, коли кожен тягнув на себе, як лебідь, рак та щука».