Також читачам презентували двотомне видання документі з архівів СБУ, Гарвардського університету та Центру досліджень визвольного руху «Польсько-українські стосунки в 1942 – 1947 роках у документах ОУН та УПА»
У книгах викладено новий погляд на складні стосунки двох народів під час Другої світової війни
У своїй книзі Володимир Вятрович пише про малодосліджену сторінку історії – польсько-українську війну 1942-1947 років, розглядає причини, перебіг і наслідки довготривалого конфлікту між українцями та поляками на теренах сучасних Західної України та Східної Польщі.
«Те, що я називаю «Друга українсько-польська війна – це останній акорд у протистоянні, після вичерпання якого були усталені сучасні кордони. Чому війна? Ніхто зі сторін, що були суб’єктами конфлікту, не оголошували війну. Але в історії, у тому числі XX століття, є десятки «неоголошених» воєн. Тим не менше, вони були війнами. Головними суб’єктами цієї війни були збройні сили обох сторін – УПА і АК. Вони мали свої політичні організації, проводили навіть фронтові бої, врешті, визнавали одне одного воюючими сторонами на переговорах 1944 – 1945 років».
Науковець розповів, що у своїй роботі спирався на документи українського та польського підпільних рухів, радянські та німецькі звіти. У двотомнику «Польсько-українські стосунки в 1942 – 1947 роках у документах ОУН та УПА»
Зокрема В’ятрович зібрав 478 документів українського визвольного руху. Це всі виявлені на сьогодні документи на цю тему, і більшість із них публікується вперше.
«Документи походять передусім із розсекречених архівів КДБ. Також великий блок матеріалів взято з архіву Миколи Лебедя, одного з очільників українського визвольного руху. Багато років цей архів вважався втраченим, аж поки 2007 року не був переданий Центру досліджень визвольного руху. Інша його частина зараз зберігається в Гарвардському університеті. Ці матеріали досі не використовувалися дослідниками і, сподіваюся, скорелюють уявлення про польсько-український конфлікт 1942 – 1947 років та підтвердять концепцію, що це була Друга польсько-українська війна», – пояснив історик.
У своїй книзі він розповідає, як глобальні і локальні політичні процеси та треті сторони впливали на перебіг військових дій між українцями і поляками; як відбувалися спроби налагодження співпраці між ними.
«Особливість Другої польсько-української війни в тому, що активну і пасивну участь у ній брало цивільне населення, яке в результаті чи не найбільше постраждало. По-друге, каталізатором, який порушив хитку рівновагу і змусив поляків та українців до бойових дій, стали треті сили – радянські партизани та німецька окупаційна адміністрація. І третє: попри все, у 1946 році колишні вороги знайшли в собі сили об’єднатися проти спільного страшнішого ворога – радянського тоталітаризму», – пояснив В’ятрович.