Як пише видання, 7 з 14 жінок-мільярдерів, названих журналом Forbes, живуть в Китаї. Дослідження показують, що багато фірм на ринках країн, що розвиваються, роблять більше зусиль для просування жінок, ніж їх західні конкуренти.
Так, зокрема, 32% менеджерів вищої ланки в Китаї – жінки, порівняно з 23% в США та 19% – в Британії. В Індії жінки управляють 11% великих копаній, тоді як в 500 найбільших компаніях США, за версією журналу Fortune, лише 3% директорів компаній є жінками, як у Великобританії (рейтинг Financial Times Stock Exchange 100).
Україна поступається країнам, що розвиваються, щодо кількості жінок-керівників. Так, 2010 року серед власників невеликого бізнесу в Україні 22% – жінки. А топ-менеджерів-жінок налічувалось лише 6%.
Як пише The Economist, жінки в країнах, що розвиваються, відчутно перевершують чоловіків, коли йдеться про освіту. Так, в Об’єднаних Арабських Еміратах 65% випускників університетів – жінки. В Бразилії та Китаї ці цифри становлять 60% та 47% відповідно. В Росії 57% студентів становлять жінки, 43% чоловіки. В Китайсько-Європейській міжнародній бізнес-школі 33% – жінки, а в Індійській школі бізнесу – 26%.
Разом з тим, більшість працюючих жінок все ще часто зустрічаються з дискримінацією на роботі. За дослідженнями співробітників Центру політики трудового життя Сільвії Енн Хьюлетт та Ріпи Рашид, серед основних проблем для більш як 25% азійських жінок залишається ненормований робочий день по 8-18 годин на добу та довгі переїзди з роботи додому.