Її результати було передано ЄС, ОБСЄ, ООН і сторонам конфлікту, які на цій основі озвучували свої висновки. Якраз висмикнуті із контексту цитати російської преси, а в деяких випадках і на пряма дезінформація призвели до того, що чимало людей вважають, що згідно з доповіддю «вина за початок тієї війни цілковито покладається на грузинську сторону» або «агресором визнано Тбілісі».
Грузія не могла бути агресором у цьому конфлікті в принципі. Точне визначення цього поняття дано в резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIХ: агресія може бути здійснена тільки щодо незалежної держави. Південна Осетія такою на момент початку конфлікту не була (втім, і зараз вважати її незалежною можуть тільки дуже заангажовані політики). Агресія проти частини своєї території – це юридичний нонсенс, зазначає автор.
Натомість у доповіді сказано, що Грузія розпочала масштабні бойові дії, але при цьому уточнено, що це було зроблено у відповідь на постійні численні провокації з боку Південної Осетії, включаючи артилерійські обстріли 6–7 серпня грузинських сіл.
Крім того, вказується, що масова видача російських паспортів на території Грузії без згоди її уряду суперечила принципам добросусідства, була відвертим викликом суверенітету держави і втручанням у її внутрішні справи.
Доповідь також спростовує повідомлення про 2 тисячі загиблих мирних жителів під час конфлікту у Південній Осетії. Ця цифра в кінцевому підсумку зменшилася до 162, причому це були переважно озброєні особи.
Крім того, дії Збройних сил РФ були непропорційними, а акти насильства щодо етнічних грузинів у Південній Осетії і за її межами мали характер етнічних чисток і були порушенням міжнародного гуманітарного права й прав людини.
Як зазначає автор, «Південна Осетія, Абхазія і Придністровська Молдовська Республіка були створені Росією для дестабілізації нових незалежних країн на початку 1990-х. Те саме вона намагалася зробити в Криму, але, на щастя, безуспішно».
«Ці керовані мафіозними структурами самопроголошені держави від самого початку створювали осередки насильства і нестабільності в регіоні. На їхніх територіях процвітає контрабанда зброї і наркотиків. Безумовно, вони можуть існувати тільки за підтримки Росії», – пише автор.
Детальніше читайте у статті «Грузинська війна: право і правда».