За його словами, по-перше, засудження стане серйозним аргументом у руках скептиків щодо України в США та ЄС.
«Відтак інтеграційні ініціативи, насамперед ті, які вигідні бізнесу (зона вільної торгівлі) чи позитивно сприймаються громадянами (спрощення візового режиму), будуть згорнуті. РФ могла не зважати на такі перспективи – європейці все одно купуватимуть її газ, тож матимуть із нею справу в будь-якому разі. Нашій же країні таких аргументів бракує», – пише автор.
По-друге, на думку Павленка, ціла низка посадовців вищого рівня, які, на думку Заходу, були причетні до організації процесу над Тимошенко, можуть стати нев’їздними до США і провідних країн ЄС.
«Так сталося, наприклад, із білоруськими чиновниками. У випадку Білорусі цей захід не мав особливого ефекту: тамтешній режим і без того не вітав роз’їжджання посадових осіб «по Європах». Однак Україна позбавлена такої специфіки – її можновладці звикли до можливості пересування «вільним світом». До того ж чимало з них мають на Заході ділові контакти, а дехто навіть власність чи рахунки. Втрата доступу до них не компенсуватиметься втіхою пересування в межах «Русского міра» за прикладом нев’їздних на Захід білоруських керівників», – стверджує автор.
Автор подає ще один аргумент щодо наслідків арешту Тимошенко.
«По-третє, у спробах протистояти намаганням Кремля взяти під свій контроль провідні галузі української економіки (знову-таки подібно до Білорусі) українська влада потребує свободи маневру і можливості спиратися якщо не на союзників, то принаймні на дружньо налаштованих партнерів у ЄС. Без цього довго протистояти російському тиску вона не зможе: економіка потребує зовнішніх кредитних вливань та інвестицій, які так чи інакше треба буде отримувати. Відчуження Заходу в разі винесення вироку опозиціонерам критично звузить свободу маневру керівництва держави», – додав Павленко.
«Тож якщо Тимошенко та інших опозиціонерів засудять, то і країна, і влада суттєво програють на міжнародній арені й вплив з боку Росії посилиться. Однак особливо небезпечні наслідки доведення справ над опозицією до вироків чекають у внутрішній політиці», – пише автор.
Детальніше читайте у матеріалі «Якщо вона сяде» у №32 «Українського тижня».