«1960 року за середньою тривалістю життя Україна була на вершині світу. На одному рівні з нею розташовувалися Швейцарія та Італія. Навіть у США ситуація бачилася дещо гіршою. За останні 50 років дуже багато країн сильно прогресували. Тепер цієї «вершини» досягла значна частина світу. А що ж Україна? Вона в цьому сенсі прикрий виняток: тупочеться на тому самому місці, буквально «втратила» роки від 1960-го й до нинішнього. Ситуація навіть трохи погіршилась – і з тривалістю життя, і з демографією», – зазначив він.
На думку професора, проблема полягає в тому, що Україні важко зламати вибудувану за радянських часів систему.
«У чому ж проблема? Маєте надзвичайно сучасну й потужну авіаційну промисловість, але водночас комерційно неконкурентоспроможну. У вас є хороші технології і талановиті інженери. Рівень освіти населення дуже високий. Але особисті досягнення українців ніяк не коригуються з результативністю всієї країни. Це може означати тільки одне: ваші інституції погано функціонують, громадянське суспільство слабке, ринки не діють як треба. Певно, що інвестори не підуть до такої країни.
Але капіталовкладення вам просто вкрай потрібні. За радянських часів ви дуже швидко просувались, але в хибному напрямку. І тепер вам складно руйнувати вже вибудувану систему. Китаю в цьому плані було легше, бо він починав фактично з нуля. Інколи, щоб перебудувати дім, треба більше зусиль і грошей, ніж щоб звести новий. Доведеться пройти крізь помітні труднощі. Але якщо звернутися до статистики, абсолютно очевидно, що Україна має великий потенціал для швидшого розвитку», – стверджує Рослінґ.
Повну версію інтерв’ю з Гансом Рослінґом читайте у матеріалі «Статистика-шоу» в №30 «Українського тижня».