Енді Бернем — новий і сьомий за останні 10 років прем’єр-міністр Великої Британії — розпочав свою каденцію зі звільнення багатьох високопоставлених членів уряду свого попередника, оголосивши про нові соціальні виплати на підтримку малозабезпечених і пообіцявши дати «надію» країні, яка потерпає від повільного економічного зростання, дедалі більшого державного боргу й похмурих настроїв песимізму й розчарування.
Бернем, який без конкуренції був обраний новим очільником Лейбористської партії й наступником сера Кіра Стармера на посаді прем’єр-міністра, видавався енергійним, рішучим і авторитетним. Урегулював перше масштабне питання, яке могло відразу розколоти партію: призначення скарбничого (міністра фінансів). Звільнив Рейчел Рівз — прихильницю Стармера, яка підготувала два вельми непопулярних серед бізнес-лідерів бюджети. На її місце призначив Джона Гілі — колишнього міністра оборони, який пішов у відставку з уряду Стармера через суперечку про те, скільки слід витрачати на оборону. Гілі вважається жорстким політиком із досвідом у фінансовій сфері. Бернем також призначив новим міністром закордонних справ Еда Мілібенда — лівого політика, який, як очікувалося, мав обійняти посаду міністра фінансів, і бізнес-лідери вважали, що це буде катастрофою.
Обидва призначення слугують позитивним сигналом для ринків і союзників Великої Британії в НАТО. Гілі доведеться суттєво скоротити роздутий бюджет країни на соціальне забезпечення, щоб профінансувати значне збільшення видатків на оборону, обіцяне Лейбористською партією. Йому також доведеться протистояти лівим силам у Лейбористській партії, які відмовляються погоджуватися на будь-яке скорочення соціальних виплат. Це стане першим серйозним випробуванням для Бернема, який повинен продемонструвати, що не потерпить жодних спроб підважити свій авторитет. Британський бізнес також напружено чекатиме, чи підтримає прем’єр жорсткі заходи, спрямовані на активізацію млявої економіки. Серед усіх провідних європейських економік саме Велика Британія найповільніше відновлюється після пандемії COVID-19. Крім того, країна зараз має величезний борг, погану продуктивність праці й низький рівень інвестицій.
Призначення Мілібенда міністром закордонних справ забезпечило високу посаду колишньому лідеру Лейбористської партії, чий брат також обіймав посаду міністра закордонних справ у попередньому уряді лейбористів 16 років тому. Це втішні новини для України, оскільки і він, і Бернем пообіцяли й далі надавати повну підтримку Києву. Однак Мілібенду, можливо, буде складно налагодити робочі стосунки з Дональдом Трампом.
Президент США вже заявляв, що не симпатизує Мілібенду і не погоджується з його рішучою підтримкою «нульових викидів» і відновлюваних джерел енергії. Трамп також казав, що вважає Бернема «надзвичайно ліберальним», хоча й надіслав йому привітання. Але Бернему, як і Стармеру, буде важко підтримувати близькість з Америкою, особливо з огляду на те, що новий прем’єр не згоден із війною Трампа в Ірані. Бернем шкодує, що Лейбористська партія не зайняла жорсткішої позиції щодо Ізраїлю у питанні Гази. Це стане викликом для єврея Мілібенда. Йому, можливо, буде нелегко налагодити відносини з Ізраїлем, особливо з прем’єр-міністром Нетаньяху. А Вашингтону не сподобається, якщо Мілібенд долучиться до європейських лідерів у критиці дій Ізраїлю в Газі й Лівані.
Бернем, як усі новопризначені прем’єри, спочатку зосередиться на внутрішній політиці. Наразі у Великої Британії чимало викликів у сфері зовнішньої політики — підтримка України, майбутнє НАТО, реагування на російську агресію і провокації — але завоювання довіри британських виборців неминуче стане пріоритетом Бернема.
Підтримка нового прем’єра передусім базується на лівих поглядах. Але коли він був мером Манчестера, успіху досягнув завдяки тісній співпраці з бізнес-лідерами міста. Він пообіцяв зробити «манчестерізм» головним елементом своєї діяльності на посаді прем’єр-міністра.
Ніхто достеменно не знає, що це означає. Бернем уже оголосив про деякі заходи, які сподобаються лівим: замороження податку на електроенергію, регулювання орендної плати, яку стягують приватні орендодавці, вирішення проблеми безхатьків, які ночують на вулицях, а також передачу повноважень Лондона мерам і місцевим радам. Бернем заявив, що відкриє собі другий кабінет прем’єр-міністра в Манчестері, і пообіцяв проводити більше часу на півночі Англії — регіоні, який протягом багатьох років залишався найбіднішим у Великій Британії. Можливо, знадобиться підвищення податку на доходи. Наступного року він запросить Трампа до Манчестера на саміт «Великої двадцятки».
Усі ці заходи вимагатимуть фінансування. А Бернем уже натякнув, що хоче особисто посилити контроль над економікою і послабити повноваження скарбниці (могутнього міністерства фінансів Великої Британії). Він може підняти податок на доходи найзаможніших громадян Великої Британії з 40 до 50%. Це вже стривожило багатьох представників бізнесу. У Великій Британії діють найвищі податки з часів Другої світової війни. Існує небезпека, що підвищення податків відлякає інвесторів, загальмує промисловість і змусить забезпечених іноземців покинути країну. Великою проблемою є також те, що Велика Британія позичила стільки грошей, що її борг зараз становить 95% валового внутрішнього продукту (ВВП). Це означає, що щороку доводиться витрачати дедалі більше коштів на виплату відсотків за цим боргом. Незабаром світові ринки можуть припинити надавати Великій Британії кредити — у такому разі країні може загрожувати банкрутство.
Однак Бернем вважає, що відродження промисловості, а особливо зосередження уваги на нових потужних сферах, як-от штучний інтелект, медичні дослідження і передові напівпровідники, допоможе Великій Британії відновити економіку.
Але спершу Бернем повинен скоротити видатки на соціальне забезпечення, особливо виплати приблизно двом мільйонам молодих британців, які не працюють, не навчаються і не проходять професійної підготовки, а також отримали від лікарів довідку про непрацездатність через відносно незначні ментальні проблеми, як-от тривожність і стрес. Повернення цих людей до роботи має стати пріоритетом. Але скорочення виплат, які їм надаються, буде непопулярним кроком.
Бернем має одну велику перевагу у порівнянні зі Стармером. Набагато краще взаємодіє з людьми. Його промови — пристрасні, яскраві й спонтанні. Натомість Стармера вважали дерев’яним, позбавленим харизми й індивідуальності. Бернем знає, як звертатися до натовпу і викликати ентузіазм і лояльність. Це важливо в країні, де люди розчарувалися в політиці загалом і втомилися від двох головних політичних партій — лейбористів і консерваторів.
Сприятливим чинником для Бернема може стати нещодавнє послаблення Reform UK — нової правої популістської партії. Її лідера Найджела Фараджа багато хто вважав майбутнім прем’єр-міністром, адже Reform UK лідирувала в опитуваннях і активно здобувала прихильників по всій країні.
Ця загроза різко зменшилася. Фараджа звинуватили в незаконному отриманні коштів і пожертв, і він подав у відставку як депутат, маючи намір повернутися до парламенту після позачергових виборів. Оскандалився і зайняв оборонну позицію. Окрім того, серед правих політиків відбулися розколи і суперечки, що нейтралізують загрозу для Лейбористської партії. Консерватори теж почали відновлюватися після нищівної поразки 2024 року. Британська політика, можливо, нарешті стане стабільнішою — що допоможе Бернему зміцнити авторитет.
За Стармером мало хто сумуватиме. Він прийшов до влади, маючи значну більшість у парламенті. Але не мав ані бачення, ані плану урядування і, здавалося, не міг проявити лідерських якостей. Єдиною сферою, де він показав себе з кращого боку, була зовнішня політика.
Бернем продовжить цю лінію — передусім підтримку України, яка, як вважається, починає набагато успішніше протистояти російській агресії, зокрема завдяки дронам. Бернем прагнутиме зміцнити зв’язки Великої Британії з друзями й союзниками в Європі, зокрема з Україною.
Але спершу йому доведеться знову запустити економіку країни і забезпечити її зростання. Він має довести своє лідерство скептично налаштованому і зневіреному народу. І це — нелегке завдання.
