Підписаний Меморандум про взаєморозуміння є першим вагомим кроком до завершення бойових дій на Близькому Сході. Чому його умови є вигідними для Ірану, якими будуть наслідки для світової економіки та що станеться з російськими доходами від продажу нафти?
Коли все йде не за планом
Наприкінці лютого 2026 року Дональд Трамп розраховував на швидку переможну війну проти Ірану. Американці та їхні ізраїльські союзники мали завдати Ісламській Республіці разючого удару, знищити її ракетний потенціал, добити ядерну програму та змусити військово-політичне керівництво піти на капітуляцію.
Очевидно, все пішло не за планом Білого Дому. Фактично не досягнувши жодної зі своїх великих цілей, 19 червня, через понад три місяці війни, США підписали з Іраном Меморандум про взаєморозуміння. Ця попередня угода на 14 пунктів віддзеркалює бажання Вашингтона за будь-яку ціну знайти вихід із невтішної ситуації, що чинить тиск як на внутрішньополітичні американські розклади, так і на світову економіку.
Зауважмо: події розвиваються надзвичайно динамічно. Уже 19 червня Ізраїль порушив перший пункт угоди, атакувавши територію Лівану. Внаслідок цього іранська сторона відмовилася від першого етапу переговорів зі США у Женеві. Однак у нашому матеріалі ми виходитимемо з припущення, що умови меморандуму будуть дотримані, а сторони рухатимуться до підписання повноцінної угоди.
Іранська перемога?
Швидкий погляд на текст меморандума створює враження про його неймовірну вигідність для Тегерана. Іранці майже не йдуть на поступки, а натомість здобувають багато переваг порівняно з їхнім становищем до війни. Наприклад:
- Пункт 4: відновлення вільного судноплавства в Ормузькій протоці, у тому числі дозвіл Ірану перевозити свою нафту.
- Пункт 6: США беруться за створення інвестиційного фонду на $300 млрд для відновлення Ірану.
- Пункт 7: США поступово зніматимуть санкції з Ірану.
- Пункт 11: США розморозять іранські активи.
(Наведені пункти 6, 7 та 11 мають бути виконані після підписання повноцінної угоди через 60 днів.)
Поза сумнівом, Іран зазнав значної шкоди внаслідок ударів США та Ізраїлю. Їхній військовий потенціал частково знищений, частина керівництва на чолі з верховним лідером ліквідовані. Але Ісламська Республіка загалом показала дивовижну стійкість, фактично не даючи приводу засумніватися у стабільності режиму. До того ж Тегеран успішно використав свій головний важіль впливу — Ормузьку протоку, — буквально поставивши Вашингтон перед вибором: починати наземну операцію або забиратися геть.
Що ж отримують американці? Іранські обіцянки розблокувати протоку, забезпечення безоплатного проходу човнів. Найгірше для Трампа — Іранові мають дозволити зберегти збагачений уран для використання у мирних цілях під наглядом МАГАТЕ чи інших спостерігачів. Тобто те саме, що було в угоді 2015 року, підписаній між Іраном та Обамою, яку так затято критикував Трамп (і розірвав її під час свого першого терміну).
Якщо через 60 днів повноцінна угода таки буде підписана на зазначених умовах, Іран вийде з війни економічно та політично сильнішим.
Наслідки для світу та України
Найцікавішим для нас є вплив угоди на світову економіку. У березні ми писали, що сценарій затяжної фази війни може стати катастрофічним для всього світу через стрімке подорожчання енергоносіїв, пов’язану з цим тотальну інфляцію та інші наслідки.
Нафта й справді стрімко подорожчала, але апокаліптичного сценарію вдалося уникнути. Ціна марки Brent підіймалася максимум до $107–110 за барель у травні, а від початку червня на тлі розмов про переговори вже не перетинала $100. А коли було оголошено про майбутнє підписання меморандума, ціна знизилась до менш ніж $80.
Це досі далеко від $60 на початку 2026 року, але тенденція позитивна. Наступний сигнал, якого чекають нафтотрейдери, — реальне розблокування протоки й початок вільного судноплавства. Щойно декілька танкерів безпроблемно пройдуть зону, яку нині іранці тримають під вогневим контролем, можна очікувати на подальше падіння ціни чорного золота.
Проте далі може бути ще цікавіше. Іран — один із найбільших виробників нафти у світі — протягом попереднього десятиліття був однією з найбільш підсанкційних країн. Якщо санкції будуть зняті, на законний (а не тіньовий) ринок повернеться за різними оцінками 1,5–2 млн барелів нафти на добу. За цим сценарієм зниження ціни ресурсу пришвидшиться ще більше.
В Україні зниження світових цін має проявитися передусім подешевшанням пального. Дешевша нафта автоматично знижує його вартість на гуртових ринках для наших операторів АЗС. Як наслідок, дешевше пальне знижує витрати на перевезення вантажів, зменшуючи витрати для українського бізнесу.
Зокрема, для агросектору це означає зменшення витрат на збиральну кампанію, підвищення конкурентоспроможності українського зерна на світовому ринку та стримування внутрішньої продовольчої інфляції.
Наслідки для Росії
Російський бюджет устиг суттєво збагатитися протягом понад трьох місяців війни на Близькому Сході. За оцінками Financial Times, високі ціни на нафту у квітні-травні приносили росіянам близько $150 млн додаткових бюджетних надходжень щодня. За даними Київської школи економіки, у березні 2026 року нафтові доходи Росії зросли на $9,3 млрд порівняно з лютим (майже вдвічі), досягнувши $19 млрд за місяць. Свою роль зіграло також тимчасове послаблення американських санкцій проти російської нафти, що перебувала в транзиті.
Тому очевидно, що падіння цін вельми небажане для Москви. Станом на 19 червня офіційна вартість російської марки Urals знизилася до $64 за барель, при тому що в бюджеті на 2026 рік закладено $59. Імовірно, реально вона продається дешевше за офіційну ціну, адже основні клієнти (Китай, Індія) купують російську нафту зі знижками.
Нині складно передбачити долю Ірану як одного з основних союзників Росії. З одного боку, Кремль зацікавлений бачити економічно сильний Іран для поглиблення військової співпраці. З іншого ж, можливість скасування санкцій та багатомільярдні інвестиції можуть потягнути Тегеран у політичну орбіту Вашингтона. Хоча в останній сценарій складно повірити, адже державна ідеологія Ісламської Республіки відкрито називає США «великим сатаною» (Ізраїль — «малим сатаною»), визначаючи ці дві держави своїми основними ворогами.
Тобто якщо повноцінна угода між США та Іраном буде підписана, Москва точно зазнає шкоди у коротко- та середньостроковій перспективі через падіння цін на нафту. Але у довгостроковій вона може набути вигоди від зміцнішання Ірану як свого союзника.
Час покаже
У 2020 році Дональд Трамп сказав: «Іран ніколи не перемагав у війнах. Але й ніколи не програвав у переговорах». Нині американський президент на власному досвіді зміг перевірити правильність своєї ж оцінки.
Історія покаже, чи стане іранська авантюра в один ряд з іншими воєнними невдачами США на кшталт Афганістану 2021 року або В’єтнамської війни. Однак зупинка бойових дій на Близькому Сході точно стане полегшенням для більшості країн світу… окрім Росії.
