Десятиліттями Європа покладалася на американські технології — від пошукових систем до хмарних платформ. Тепер же ЄС намагається змінити правила гри, зменшуючи залежність від американських ІТ-рішень, навіть від Google-пошуку.
Упродовж останніх 20 років Європа будувала своє цифрове середовище на американському фундаменті. Держустанови зберігали документи на Amazon Web Service (AWS), чиновники листувалися через Gmail, парламентарі планували зустрічі в Microsoft Teams. Це було зручно, дешево і зрозуміло — американські платформи пропонували масштаб, надійність і екосистему, для яких не існувало альтернатив. Але зручність має свою ціну, і полягає вона в залежності від цих технологій. За оцінками дослідження Asterès, близько 80 % витрат європейського бізнесу на корпоративні хмарні сервіси та ПЗ — це платежі американським гравцям, що становить приблизно 265 млрд євро щорічно. У структурі ринку хмарних рішень це домінування ще виразніше: AWS, Microsoft і Google контролюють близько 70–80 % європейського сегмента.
Спроби ЄС відстоювання власного технологічного суверенітету раніше обмежувалися регуляторними кроками й обережними намаганнями створити власні ШІ-інструменти. Проте ці рішення були несистемними та не надто економічно ефективними. Останніми місяцями окремі країни ЄС та органи управління Євросоюзом здійснюють конкретні дії в бік відмови від американських технологічних рішень.
Як ЄС вибудовує правову архітектуру суверенітету
Один із важливих кроків — підготовка пакета заходів щодо зміцнення цифрової незалежності ЄС. Європейський Союз готує пакет «Tech Sovereignty Package», який передбачає обмеження на використання американських хмарних провайдерів — AWS, Microsoft Azure і Google Cloud — у найбільш чутливих сегментах державного сектора. Йдеться не про повну заборону цих технологій, а про точкове обмеження на їх застосування при обробці критичних даних. До прикладу, воно охоплює управління даними громадян, фінансовими даними та інформацією, що стосується сфери оборони. Структури ЄС планують чітко визначити сектори, в яких хостинг для розміщення даних має відбуватися виключно на власній хмарній інфраструктурі.
У пакет документів «Tech Sovereignty Package» увійшов «Cloud and AI Development Act» — документ, який дозволяє Брюсселю оцінювати «надійність» країн-постачальників технологій для чутливих держсекторів. Цей механізм спрямований не лише на захист власного суверенітету в «хмарі», але й на протистояння зі США. Американський «Cloud Act», ухвалений ще у 2018 році, зобов’язує всі американські компанії реагувати на запити правоохоронців цієї країни, наприклад, надавати доступ до даних за їхнім запитом — незалежно від того, де фізично зберігаються ці дані: у США чи Європі. Тепер в американських AWS і Microsoft не буде можливості дотримуватися вимог ЄС щодо захисту даних і водночас виконувати американський «Cloud Act». Американські хмарні сервіси стають такими, що не відповідають стандартам ЄС. Окрім того, «Cloud and AI Development Act» закладає регуляторний фундамент для переходу на власні цифрові інструменти.
У пакеті «Tech Sovereignty Package» також зафіксована ініціатива Eurocloud. Вона передбачає створення загальноєвропейської хмарної платформи збереження даних, покликаної замінити американські хмарні сервіси для держсектора.
«ЄвроОфіс» та відмова від Google: наступні кроки технологічної незалежності
Не менш важливим кроком стала зафіксована у вимогах «Tech Sovereignty Package» відмова від офісних інструментів Google Docs і Microsoft Office та перехід на власну розробку із відкритим кодом EuroOffice — офісний пакет, побудований на основі відомого LibreOffice. Таким чином ЄС намагається зменшити залежність не лише від хмарної інфраструктури, а й від повсякденних інструментів щоденної роботи. Це має на меті допомогти повернути ЄС контроль над даними, форматами документів і цифровими процесами.
Іще символічнішим та сміливішим можна вважати рішення Європейського парламенту відмовитися від найпопулярнішої пошукової системи Google на користь європейського аналога Qwant. 4 червня 2026 року пошуковик Qwant було встановлено як пошукову систему за замовчуванням на всіх комп’ютерах Європарламенту. Користувачі зможуть обирати й інші пошукові системи за потреби, тобто відмова від Google не категорична, проте доволі промовиста. Це рішення є швидше не технічним, а політичним: воно теж демонструє прагнення інституцій ЄС скоротити залежність від американських платформ у щоденній роботі.
Подібна логіка технологічного «розвороту» проявляється не лише в інституціях ЄС, але й в деяких європейських країнах, навіть тих, які формально не є членами Євросоюзу. Скажімо, у Швейцарії федеральна канцелярія повідомила про намір поступово зменшувати залежність від продуктів Microsoft і розглядає перехід на відкрите програмне забезпечення. Як приклад швейцарські держслужбовці розглядають досвід німецької землі Шлезвіг-Гольштейн, яка вже давно переводить адміністративні процеси на open-source рішення.
У Франції теж намагаються відмовлятися від американських технологій. Так, тисячі працівників французького уряду використовують власне офісне програмне забезпечення з відкритим кодом LaSuite. В такий спосіб чиновники прагнуть звільнитися від залежності від американських технологічних компаній.
Комунікаційна незалежність
Ще одним виміром цієї політики цифрової автономії стає поступова відмова європейських урядів від використання популярних месенджерів у службових процесах. Низка країн ЄС — зокрема Франція, Німеччина, Польща, Нідерланди, Бельгія та Люксембург — почала обмежувати чи повністю відмовлятися від використання WhatsApp і Signal у внутрішній урядовій комунікації, переводячи службові обговорення на державні або контрольовані месенджери. Європейська комісія також розглядає завершення такого переходу до кінця 2026 року.
Формально йдеться не про сумніви в безпеці самих застосунків, навіть попри нещодавні побоювання щодо відмови їх у використанні end-to-end шифрування за замовчуванням. Мова йде про інший рівень ризиків — юрисдикційний та інфраструктурний. Оскільки WhatsApp належить Meta, а Signal розроблений американською організацією, дані та метадані користувачів цих інструментів потенційно підпадають під дію законодавства США. На думку європейських чиновників, це створює стратегічну залежність у сфері чутливої державної комунікації.
Тож ідея переходу на власні месенджери для державної комунікації є продовженням ідеї створення системи службових цифрових інструментів — від хмарних сервісів до офісних пакетів і месенджерів, не залежних від США.
Mistral і стратегія власного ШІ
Найбільш амбітний вимір цього розвороту від американських технологій — штучний інтелект. Саме тут відставання Європи від США і Китаю найбільш болісне, адже саме тут вирішується, хто контролюватиме ключові технології наступних десятиліть.
Провідна європейська ШІ-компанія Mistral AI опублікувала програмний документ «European AI: a playbook to own it». Документ містить 22 конкретні кроки щодо посилення розвитку європейського ШІ. Серед них — обов’язковий пріоритет європейських ШІ-рішень у держзакупівлях ШІ-інструментів. Зараз лише 20 % підприємств ЄС використовують ШІ-рішення, створені у ЄС, а серед представників малого бізнесу таких усього 11 %. Більш ніж 80 % цифрової інфраструктури залежить від позаєвропейських постачальників.
Одним із практичних результатів такого національного ШІ-протекціоналізму стало створення ШІ-розробок спеціально для окремих європейських структур. До прикладу, французька армія нещодавно отримала від Mistral спеціалізований ШІ для обробки розвідданих. Окрім того, Mistral розробляє окрему модель для кібербезпеки європейських банків.
Від розмов до дій
Цей європейський рух до цифрового суверенітету не є реакцією лише на останні політичні ініціативи. Його витоки значно глибші й сягають щонайменше середини 2010-х, коли в Європі почали системно переосмислювати залежність від американських цифрових платформ і хмарної інфраструктури. Поштовхом до прискорення цього процесу стали не лише технологічні ризики, а й геополітичні зсуви, зокрема перша каденція Дональда Трампа, яка загострила дискусії про передбачуваність США як стратегічного партнера. Зібрана журналістами Wired хронологія європейської технологічної незалежності, яка показує послідовні кроки ЄС щодо відмови від американських ІТ-рішень, — іще одне свідчення цього.
Тож у європейських інституціях уже давно говорять про «цифрову автономію». Саме ці розмови призвели до конкретних кроків, серед яких — створення власних хмарних екосистем, офісних рішень та навіть месенджерів для робочої комунікації. Зрештою, нинішня хвиля «технологічного розлучення» з боку ЄС виглядає не як раптовий розворот, а як довготривалий процес поступового відокремлення, який час від часу прискорюється під впливом політичних криз і змін у трансатлантичних відносинах.
Європейські країни та структури ЄС прискорили плани щодо припинення майже повної залежності від технологій американських фірм. Нещодавно міністр німецької землі Баварія прокоментував європейський цифровий «сепаратизм» так: «У нас більше немає часу на дешеві обговорення важливості цифрового суверенітету — враховуючи геополітичну ситуацію, потрібно переходити від розмов до дій».
Але побудова повноцінної технологічної екосистеми — від мікрочипів до хмарних платформ, від операційних систем до ШІ-моделей — потребує часу, послідовності та готовності інвестувати в довгострокову незалежність. Питання в тому, чи змінили недавні потрясіння — торгівельні конфлікти, безпекові виклики, системна переоцінка американського партнерства — той мінімальний рівень політичної волі, без якого навіть найкраща стратегія залишається тільки документом. Якщо змінили — наступне десятиліття в технологічному секторі буде значно більш конкурентним для ЄС.
