Століттями кордони українського простору перебували в русі внаслідок війн, міграцій, складних політичних рішень та інтенсивних культурних контактів. Як саме залюднювався український простір і як локальні ідентичності ставали підґрунтям спільної національної свідомості? Про принципи історичної регіоналізації, макро- та мікропідходи в дослідженнях та маніпуляції картами з боку імперій дискутуватимуть історики Віталій Михайловський, Наталія Старченко та Володимир Маслійчук.
Читайте також: Як читати український простір? | Віталій Михайловський, Юлія Олійник
Приводом для розмови стане вихід книжки Віталія Михайловського «Феномен Поділля: історія регіону в другій половині XIV — на початку XVI століття». Ця праця є результатом тривалої роботи автора та логічним продовженням його попередніх монографій «Еластична спільнота» (2012) та «Історія, мова, географія: топоніми середньовічного Поділля» (2021).
Книжка Віталія Михайловського «Феномен Поділля: історія регіону в другій половині XIV — на початку XVI століття» (Київ: Темпора, 2025)
Книжка «Феномен Поділля» реконструює процеси утворення Подільського воєводства, впровадження нового права, урядницьку ієрархію та міграційні хвилі. Спираючись на збережені джерела та сучасні інтерпретації, Віталій Михайловський застосовує метафору «території без кордонів», показуючи середньовічний фронтир, де межа рухалася в обидва боки. Саме Поділля на пізньосередньовічних мапах поставало останньою європейською провінцією на Сході, за якою більше не було міст і починалася незвідана Tartaria.
Читайте також: Віталій Михайловський став лауреатом премії Przegląd Wschodni
Водночас дискусія про формування українських регіонів, яка відбудеться 19 червня в київській книгарні «Є», вийде за межі одного регіону й періоду його становлення.
Дослідниця волинської шляхти Наталія Старченко пропонує поглянути на формування регіональної ідентичності через повсякденні практики ранньомодерного шляхетського соціуму Волині, де «найчастіше виходило на яв поняття про честь як головну цінність шляхтича». За словами дослідниці, ідентичність нашого народу формувалась «у просторі Речі Посполитої під впливом тих самих обставин у той самий час, коли й більшість європейських народів відповідала на питання “хто ми?”».
Важливою заувагою дослідниці є й те, що саме шляхта на сеймиках впроваджувала правові норми, які мали забезпечити утримання спокою у самоврядних шляхетських спільнотах: «Скажімо, низка конституцій приймалася одразу для Волинського, Київського та Брацлавського воєводств, а це засвідчує, що шляхта цих адміністративних одиниць попередньо провадила якісь перемовини, отже — формується спільна регіональна ідентичність».
Читайте також: Русь Речі Посполитої: складні шляхи ранньомодерного українського націєтворення
Інакшу хронологічну та географічну модель представляє Володимир Маслійчук, який дивиться на Слобожанщину як на «регіон великої зустрічі різних культур». Водночас дослідник наголошує на тому, що модерне націєтворення долало регіональні межі.
Володимир Маслійчук нагадує, що наприкінці XVIII — на початку XIX століття під гаслами Просвітництва розпочався процес, який історики називають «мапуванням» — велике відкриття народу й означення того, що люди, які говорять подібною мовою та мають спільні звичаї, живуть на величезному універсалізованому просторі.
Читайте також: Слобідська Україна: від фронтиру до імперського прикордоння і назад
Дослідження того, як крізь конфлікти й компроміси творилася історична географія Поділля, Волині, Слобожанщини та інших історичних регіонів, дає ґрунт для розуміння сучасної України. Запрошуємо поміркувати про те, як минуле структурує наш сьогоднішній простір і чи добре ми знаємо історичну географію, разом з авторами Тижня.
