Минулого тижня під час таємного голосування Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй Німеччина вперше в історії не змогла вибороти статус непостійного члена Ради Безпеки на дворічний період, який розпочнеться у 2027-му. Берлін поступився Португалії та Австрії у боротьбі за два місця від групи західноєвропейських держав. До Ради Безпеки також були обрані Киргизстан, Зімбабве та Тринідад і Тобаго.
Рада Безпеки ООН є єдиним органом Організації Об’єднаних Націй, який може ухвалювати юридично обов’язкові рішення і таким чином, наприклад, запроваджувати санкції, ухвалювати ембарго на постачання зброї, відправляти миротворчі війська або легітимізувати військові операції. Однак фактично цей орган часто заблокований через різні інтереси держав, що мають право вето.
Для Німеччини, яка є найбільшою економікою Європи, членом G7 та другим за величиною фінансовим донором системи ООН, це стало серйозним дипломатичним ударом. Передусім, цей результат став значним репутаційним викликом для чинного канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який активно намагався закріпити за країною статус головного європейського гравця на світовій арені. Втім, попри поразку, політик запевнив, що не змінить свого зовнішньополітичного курсу.
«Ми подавали заявку з переконанням. Нам не вдалося досягти нашої мети. Цей результат не змінює завдань, які стоять перед нами в ООН. Німеччина залишається надійною опорою багатосторонньої системи», — наводить слова Мерца видання Reuters.
У коментарі Тижню керівник Центру з питань порядку та врядування у Східній Європі, Росії та Центральній Азії у Німецькому товаристві зі зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер заявив, що йдеться про великий провал німецької дипломатії, який свідчить про погіршення іміджу Німеччини у світі.
«Координація з Португалією та Австрією була погано організована — це була помилка, якої припустилися три європейські країни. Але головна проблема полягає у тому, що Німеччина втратила значну частину свого престижу через свою підтримку Ізраїлю та відсутність критичного підходу до ситуації навколо Гази», — зазначає він.
Фактично, окрім того, що уряд Мерца розпочав свою кампанію значно пізніше за своїх конкурентів, однією з основних причин поразки вважають саме позицію Німеччини з міжнародних питань.
«Серед держав-членів ООН є велика більшість, яка в останні роки підтримувала Палестину і дуже стурбована війною Ізраїлю в Газі та на Західному березі річки Йордан. Тісні відносини Німеччини з Ізраїлем у минулому вже неодноразово ставали предметом обговорення. Ситуацію, ймовірно, ускладнювало й те, що Росія, за оцінкою ntv, а лаштунками насамперед у країнах Південної півкулі налаштовувала громадську думку проти Німеччини. Можливо, у Кремлі побоювалися, що Берлін у Раді Безпеки ООН надав би пріоритет темі війни в Україні», — йдеться в аналітиці видання Frankfurter Rundschau.
Водночас, такий аргумент щодо поразки Німеччини не враховує той факт, що нейтральна Австрія також є близьким партнером Ізраїлю та проводить подібну політику на Близькому Сході, а уряд у Відні не визнав незалежної палестинської держави.
Тим часом, міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль у перешкоджанні потраплянню Німеччини до Радбезу ООН звинувачує Росію. «Ми завжди займали чітку позицію з певних питань, і це позиції, які поділяють не всі держави-члени. Це наша тверда підтримка України; тож це — факт, що Росія не хоче бачити такий голос у Радбезі», — сказав він.
Керівник Центру з питань порядку та врядування у Східній Європі, Росії та Центральній Азії у DGAP зазначає Тижню, що ця поразка Німеччини демонструє обмеженість можливостей країни, але вона не вплине на її підтримку України.
«Між європейськими країнами бракує координації, що послаблює як Європу, так і Німеччину як глобального гравця», — переконаний Штефан Майстер.
Наступна можливість увійти до Ради Безпеки ООН буде у 2028 році на термін з 2029 по 2030 рік. Однак на ці два місця вже є два кандидати: Фінляндія та Австралія. Тож, як зазначив Мерц, Німеччина балотуватиметься на новий термін у Раді Безпеки ООН на період 2035-2036 років.
«Цього разу ми будемо ретельно готуватися з самого початку, використовуючи довгостроковий підхід», — сказав він. За інформацією видання Reuters, Німеччина також претендує на 2043-2044 роки.
