Обговорення російської дезінформації часто обмежується окремими фейками чи інформаційними кампаніями. Якщо зазирнути глибше, то «винними» у поширенні фейків виявляються цілі мережі взаємопов’язаних структур, які роками формують глобальну екосистему російського інформаційного впливу.
Наприкінці квітня агенція Bloomberg опублікувала розслідування про «Шторм-1516» (Storm-1516) — російську мережу дезінформації, яку автори назвали «найпотужнішою таємною зброєю» Кремля у дезінформаційній війні. У великому фічері наведені приклади відео з акторами у ролі «викривачів», згадуються підробні сайти відомих медіа, розповідається про анонімних інфлюенсерів, які поширювали фейки. Усе це — складові операцій інформаційного впливу, втілених у поширенні потоків фейкового контенту у соцмережах різних країн світу.
Масштаб діяльності «Шторм-1516» вражає. Лише за перший квартал 2026 року аналітичний центр Microsoft з моніторингу кіберзагроз (Microsoft Threat Analysis Center, MTAC) зафіксував понад 1000 штучних відео, створених для поширення «Шторм-1516». Виходить, що мережа «Шторм-1516» генерувала щодня понад 10 фейкових відео. Більш ніж 40 % виявлених наративів, які поширювалися за їх допомогою, були спрямовані на підрив підтримки України, ще третина — на втручання у виборчі процеси в інших країнах. Показово, що окремі матеріали цієї мережі набирали мільйонні охоплення: один лише пост із фейком про президентку Молдови Майю Санду зібрав щонайменше 2,3 млн переглядів і досі залишається доступним у соцмережі X без жодного попередження про недостовірність.
Bloomberg детально розбирає, як влаштована ця екосистема зсередини. Журналісти агенції посилаються на дослідження української розвідки й пояснюють, що сервери мережі та інструменти штучного інтелекту, якими користувалися для продукування відео, фінансував підрозділ ГРУ 29155 під керівництвом Олега Кушніра, а координацію між «Шторм-1516» та хакерським угрупованням Ember Bear здійснював офіцер ГРУ Юрій Хорошенький. Підтримку мережі надавав також Джон Марк Дуган (John Mark Dougan) — колишній американський шериф, який переховується в Москві. ЄС наклав на нього санкції у грудні 2025 року за управління мережею фейкових сайтів, а Росія того ж місяця нагородила його медаллю «За заслуги перед Вітчизною» нібито за «боротьбу в інформаційній війні». Контент у «Шторм-1516» поширюється за чіткою триступеневою схемою: спочатку «викривач» або «громадянський журналіст» публікує відео на спеціально створеному каналі, потім його підхоплює мережа нібито незалежних сайтів по всьому світу, і врешті матеріал репостять російські емігранти, чиновники та симпатики. Внаслідок цього фейк потрапляє до американської та європейської аудиторії, яка найчастіше навіть не здогадується про його походження. У 2025 році «Шторм-1516» згенерував більше неправдивих матеріалів, ніж RT і Sputnik разом узяті. Насправді ця мережа — це лише найновіша, найблискучіша іграшка в арсеналі, який Росія збирала та використовувала тривалий час. Інформаційні мережі впливу — надзвичайно потужна зброя в інформаційній війні, де контент поширюється і споживається в соцмережах, а стає популярним той, який викликає емоції та «лайки», навіть якщо неправдивий чи згенерований штучно.
Мережа інформаційного впливу — це злагоджена інфраструктура, у якій кожен елемент виконує окрему роль і підсилює інші. Вона складається з кількох ключових компонентів:
- Виробники контенту — компанії, які продукують відео, статті та зображення, часто із залученням акторів, штучного інтелекту чи реальних авторів, що не здогадуються, у чиїх інтересах працюють.
- Підставні (або фейкові) медіа — сайти, які свідомо чи ні стають учасниками розповсюдження фейкових наративів. Це можуть бути як незалежні видання, що не гребують поширенням невідомої інформації, так і клони відомих медіабрендів. Вони надають фейковому контенту видимість легітимності: читач бачить знайоме оформлення й не перевіряє першоджерело.
- Мережі-підсилювачі — боти, куплені профілі й справжні користувачі, яких свідомо чи несвідомо втягують у поширення матеріалів. Саме вони перетворюють одиничну публікацію на обговорюваний тренд.
- Координаційний центр — структура, яка визначає теми, терміни та цілі кампаній, узгоджує роботу всіх інших елементів. Нею може бути державна структура, приватний підрядник або їх комбінація.
Принципова відмінність такої дезінформаційної мережі від звичайної пропаганди — у децентралізації та правдоподібному запереченні причетності. Коли контент проходить через десятки «незалежних» майданчиків, відстежити його справжнє походження стає вкрай складно навіть фахівцям із медіаграмотності.
Згаданий вище «Шторм-1516» не виник на порожньому місці — Росія десятиліттями будувала інфраструктуру інформаційного впливу, і кожна нова мережа ставала лише досконалішою версією попередньої.
Щоб зрозуміти, чому ця зброя така ефективна сьогодні, варто простежити, як еволюціонувала ця тактика — від перших обережних спроб впливу в інформаційному просторі до сучасних ГРУ-фінансованих дипфейків.
З чого все починалося: Ольгіно, «Агенція інтернет досліджень» і перший серйозний масштаб
Першою російською структурою, що відповідала за фейкотворення та просування потрібного порядку денного, стала відома «Агенція інтернет-досліджень» (Internet Research Agency, IRA), або просто «фабрика тролів» чи «тролі з Ольгіно» (назва пояснюється місцем розташування офісу цієї структури, знайденим журналістами). Журналісти пов’язували діяльність IRA з Євгєнієм Прігожиним, командувачем угрупування «Вагнер».
Працювала агенція за доволі простою схемою. Молоді люди за гарну зарплату розміщували контент та накручувати «лайки» й перегляди. Спочатку аудиторія ольгінських тролів була переважно внутрішньою, її завданням було формування «правильного» порядку денного у російському інтернеті. Вже у 2014 році, після аналізу сторінок американських активістів у соціальних мережах, тролі з Ольгіно почали створювати фейкові профілі, які імітували реальних учасників цих спільнот. Така тактика дозволяла не лише маскувати походження контенту, а й вбудовуватися в уже наявні мережі громадської активності.
За даними Сенату США, до 2015 року в агентстві вже працювало близько 400 співробітників у дві зміни по 12 годин. Причому близько 80 з них були зосереджені на операціях впливу на американський політичний процес. Вони постили від імені «занепокоєних американців» у Facebook, Twitter і YouTube на теми расових відносин, зброї, імміграції, і, нарешті, виборів 2016 року. Коли спеціальний прокурор Роберт Мюллер у 2018-му оприлюднив обвинувальний акт проти 13 росіян і трьох пов’язаних компаній, світ уперше побачив цю операцію в повному обсязі.
Екосистема: скільки їх насправді
«Шторм-1516» — не одна мережа, хоча сьогодні це найбільш медійна та відома структура. Вона спеціалізується на відео від імені «викривачів» і псевдожурналістів. Типовий її продукт — ролик, де невідомий у кадрі з серйозним виглядом розповідає про «витік документів» або «скандал». Акторів знімають здебільшого у Санкт-Петербурзі, проте часто він озвучує текст від імені «угорського громадянина» чи «американського ветерана». Обличчя у частині відео згенеровані ШІ.
«Шторм-1679» — іще одна структура, що продукує псевдодокументалки в стилі американських розслідувань від імені неіснуючих «незалежних продакшнів». Найвідоміший приклад — фейковий фільм «Olympics Has Fallen» (2023): імітація Netflix, закадровий голос Тома Круза, згенерований ШІ, вбудовані фальшиві рецензії від NYT і BBC.
З часом інформаційні операції впливу росіян вдосконалилися і вийшли за межі не завжди якісних відео. До прикладу, останні намагалися нівелювати зусилля різних суспільств з укріплення медіаграмотності, одним з яких було виховання у громадян уваги до першоджерела, яке поширює інформацію. Мережа «Шторм-1099» стала організатором відомої операції «Doppelganger» («двійник»), яка полягала у клонуванні справжніх відомих медіа та поширенні на їхніх сторінках пропаганди та фейків. Пов’язані із ГРУ хакери створили клони справжніх медіа — з адресою, схожою на оригінал, та скопійованим дизайном, проте із контентом, що поширював кремлівські наративи. У Німеччині такі копії були створені, до прикладу, для Der Spiegel і Bild, у Франції — для Le Monde. Потім мережі фейкових профілів у X і Facebook розганяли посилання на ці клони — і частина читачів навіть не здогадувалась, що читає підробку.
Іще два приклади — Ruza Flood і Volga Flood: мережі фейкових акаунтів у соцмережах, які не виробляють власний контент, а розганяють матеріали інших операцій. FBI тільки в 2024 році вилучило 32 домени, пов’язані з Ruza Flood, але мережа перенесла контент на нові адреси вже за кілька днів.
Ghostwriter — це іще одна операція, яку безпосередньо пов’язують із ГРУ і яка активна ще з 2017 року. Її суть полягала у зламі сайтів і електронних скриньок реальних людей та публікаціях фейкових матеріалів від їхнього імені. Найвідоміший приклад — підроблений лист начебто від командувача Польської академії бойових мистецтв із закликом до польських військових «чинити опір американській окупації». Польська влада тоді офіційно кваліфікувала це як інформаційну операцію.
Китай: інший підхід, схожий результат
Говорячи про масштабні операції інформаційного впливу, не можна обійти Пекін. Китайський аналог отримав назву Spamouflage або Dragonbridge і є, за словами Meta, «найбільшою відомою прихованою операцією впливу» в соцмережах узагалі. Операція відстежується з 2019 року, коли з’явилася з метою дискредитації гонконзького руху за демократію. Згодом вона набула ширшого масштабу: поширення версій Пекіна щодо походження COVID-19, атаки на дисидентів за кордоном, спроби розколоти американське суспільство напередодні виборів 2022 і 2024 років. У 2023-му Meta і федеральні прокурори США встановили, що за Spamouflage стоїть підрозділ міністерства громадської безпеки КНР під назвою «912 Special Project Working Group».
Китайська стратегія парадоксально поступається російській за ефективністю. Дослідники відзначають, що Spamouflage часто «кричить у порожнечу» — обсяг публікацій величезний, але органічне охоплення мізерне через зосередженість на кількості, а не на якості. Профілі плутають англійські ідіоми та виглядають штучними. Якщо IRA намагалася відтворити американську «душу», то Spamouflage діє за принципом конвеєра: більше профілів, більше публікацій, проте без тонкого відчуття потреб аудиторії.
Епоха штучного інтелекту в операціях інформаційного впливу: просто створити, складно виявити
До 2022–2023 років мережі, що продукували дезінформацію, потребували живої праці. До їх складу входили автори контенту, ті, хто накручував перегляди, перекладав різними мовами та адміністрував акаунти. Поява ChatGPT змінила це кардинально: різко впала вартість виробництва контенту — переконливе ШІ-відео з «викривачем» більше не потребує ні актора, ні режисера. Окрім того, знизився «поріг входу» для нових гравців: якщо раніше подібні операції могли дозволити собі лише держави з серйозними ресурсами, тепер можливості продукування фейкового контенту доступні практично будь-кому.
Результати зміни цієї парадигми ще минулого року зафіксували експерти. До прикладу, дослідження NewsGuard показало, що фейки, згенеровані «Шторм-1516», виявилися популярнішими за контент, створений державними інформагенціями RT та Sputnik. Цей фейковий контент став причиною отруєння ШІ-моделей, до яких люди все частіше звертаються в пошуку інформації. Схема поширення контенту в цьому випадку виглядає так: фейк потрапляє на фіктивний сайт, далі індексується пошуковою платформою, потім ШІ-модель модель відтворює його у відповідь на запит користувача. Таким чином наратив набуває «підтвердженого» статусу і стає легітимним елементом порядку денного та інформаційного поля.
Виявити проблеми в появі такого контенту та його поширенні надзвичайно складно. Адже кожна ланка окремо в цьому ланцюгу є легальною та не викликає сумнівів. Проте послідовність дій у поширенні цих фейків вказує на скоординовану операцію. При цьому більшість соціальних платформ, які борються із дезінформацією, працюють зі скаргами на окремий контент, а не з мережами впливу. Хоча останнім часом техногіганти стали більше говорити саме про мережі впливу, особливо після виявлення операції «Doppelganger».
Яскравим прикладом діяльності мереж поширення фейків в Україні є бот-мережі, що останній рік активізувалися у TikTok. Аналітики Texty.org.ua виявили у платформі ботоферму з 629 акаунтів під умовною назвою UA_REVIVAL, чия мета — дискредитувати мобілізацію, посіяти недовіру до ЗСУ та влади. Ролики однотипні: сумні картинки чи уривки з музикою та емоційними підписами на кшталт «Тато помер у ТЦК» або «Зеленський зрадив загиблих. Активно використовуються гештеґи — як політичні, так і випадкові (#зима, #чернаяпятница), усе це потрібно, аби збільшити охоплення цих відео. Експерти підрахували, що фейки про ТЦК набрали 920 тисяч переглядів.
Серед найпоширеніших форматів — реальні й постановні ролики з конфліктами за участі співробітників ТЦК, постановні відео, спрямовані на провокування негативних емоцій щодо військових, а також поради «TikTok-юристів» та фейки про мобілізацію підлітків і жінок. Окремий формат — підроблені «вуличні опитування», де згенеровані ШІ «пересічні українці» називають війну «безглуздою», виступають проти мобілізації та просувають тезу про непотрібність повернення окупованих територій.
Подолати інформаційну гідру
«Шторм-1516», Doppelganger, Ghostwriter та інші подібні мережі вже давно працюють як частини єдиної екосистеми інформаційного впливу. Вони швидко адаптуються, масштабуються і змінюють свої інструменти. Через це їх неймовірно складно ідентифікувати та блокувати.
Bloomberg назвав «Шторм-1516» однією з найпотужніших інформаційних операцій Кремля. Але, можливо, точніше буде сказати інакше: це лише одна з тих мереж, які вдалося дослідити достатньо добре. Напевно, існують й інші, менш помітні структури, що працюють за схожими принципами та використовують ті самі технології.
У цих умовах по-іншому виглядає боротьба із цим інформаційним злом — вона не може обмежуватися ідентифікацією окремих фейків. Лише спільні зусилля платформ і технологічних компаній — від обміну сигналами про координацію кампаній до автоматизованого виявлення мережевих патернів і синтетичного контенту — можуть принести якийсь результат.
Поки ці системи залишаються фрагментованими, кожна нова ітерація дезінформаційних мереж отримує часову перевагу. Тому головне питання сьогодні полягає не в тому, чи існуватимуть нові «Шторми» — вони майже напевно вже існують. Питання в тому, наскільки швидко їх вдасться виявити та чи зможуть демократичні суспільства навчитися протидіяти інформаційному впливу в середовищі, де межа між справжнім і штучно створеним стає дедалі менш помітною.
