Поки Україна шукає гроші на війну, частина нашої економіки перебуває у тіні. Яким насправді є обсяг тінізації, чому він може не збігатися із заявами урядовців і як ефективно сприяти легалізації бізнесу?
Половина економіки в тіні?
Від самого початку великої війни перед українським урядом постійно стоїть проблема пошуку коштів як для забезпечення війська, так і для підтримки всієї національної економіки. Попри відносно стабільну допомогу від партнерів понад половину державних видатків ми все одно фінансуємо самостійно (у 2026 році близько 60 % Україна покриє самостійно).
Наповнення державного бюджету власними силами відбувається через отримання надходжень від податків і зборів унаслідок різних видів економічної активності всередині країни. При цьому в публічному просторі часто лунають вислови посадовців, які оцінюють обсяг тіньової економіки в Україні на рівні близько половини валового внутрішнього продукту (ВВП). Наприклад:
- Юлія Свириденко ще на посаді міністра економіки говорила про приблизно 40 %: «За підрахунками Міністерства 40 % української економіки перебуває у тіні. Очевидно, що це стосується і аграрного сектора та експорту аграрної продукції»;
- Данило Гетманцев, голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, давав ще більш невтішну оцінку: «Ми вважаємо, що в тіні десь половина економіки, але є галузі, наприклад, торгівля, де 60-70 %».
У 2025 році номінальний ВВП України становив $209,71 млрд. Відповідно, якщо приблизно половина економіки справді перебуває у тіні, йдеться про близько $100 млрд необлікованої економічної активності (рівень тіньової економіки зазвичай вимірюється як відношення до розміру офіційного ВВП). Насправді це величезна сума, що приблизно дорівнює ВВП таких країн, як Болгарія, Ангола, Оман. А для нас це означає втрату значної частки бюджетних надходжень, що точно не завадили б під час великої війни.
40-50 % – перебільшення?
Попри слова чиновників нам варто розібратися: а чи справді 40-50 % тіньової економіки є адекватною оцінкою? Адже йдеться про величезну паралельну економіку, яку в сучасному світі безготівкових платежів дуже непросто приховати.
Варто сказати, що оцінка обсягу тіньової економіки – це надскладне завдання. Протягом попередніх років було підготовлено лише кілька комплексних досліджень на цю тему. Наприклад, звіт Київського міжнародного інституту соціології, у якому використано методологію Путніньша-Сауки. У ньому зроблено висновок, що у 2018 році 38,3 % економіки перебувало в тіні.
Згодом результати цієї методології були проаналізовані міжнародною групою науковців та опубліковані у виданні Journal of Contemporary Central and Eastern Europe. Там було підтверджено висновок про понад 38 % тіньової економіки в Україні. Однак наведені оцінки стосувалися періоду до широкомасштабної війни, після початку якої наша економіка зазнала докорінних змін.
У 2025 році компанія Ernst & Young опублікувала дослідження, де оцінила тіньову економіку України у 2023 році в обсязі 19,3 % – набагато менше, ніж згадані вище матеріали.
Ще одним джерелом є оцінка Державною службою статистики так званої «неспостережуваної економіки». У різні роки Держстат наводив дані від 14 до 20 %, утім його методологія часто критикується через жорстку прив’язку до статистичних даних і неврахування нечислових чинників.
Таким чином, ми маємо авторитетні дослідження, що давали оцінку 38 % тіньової економіки, однак з того часу минуло вже вісім років. Відтоді ми не можемо говорити про наявність ознак її збільшення чи перебування на стабільному рівні. Навпаки, немає ознак кратного зростання готівкової маси гривні. Тим більше немає масового обігу в Україні доларів чи євро у таких обсягах. А інакше – без застосування готівкової національної чи іноземної валюти – просто неможливо обійти банківську систему (бартерний обмін у таких масштабах є нереальним).
Тому слова чиновників про 40-50 % тіньової економіки можна вважати або занадто песимістичною оцінкою, або намаганням перекласти хронічні проблеми з бюджетом на «ухилянтів від оподаткування». Імовірно, оцінка Ernst & Young є ближчою до реальності.
Не вдаватися до репресій
Хай там як, явище тінізації загалом є небажаним, а держава має вживати розумних заходів для його мінімізації. Міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, ОЕСР) у своїх рекомендаціях зазначають, що у боротьбі проти тіньової економіки небажаними є репресивні заходи: посилення податкових перевірок, тотальна фіскалізація тощо. В Україні таким уже довгий час «відзначається» згаданий вище Данило Гетманцев – ідеолог обов’язкового введення касових апаратів РРО/ПРРО для ФОПів 2-4 груп. Його ініціативи спричинили серію протестів у 2019-2021 роках (зокрема, рух SaveФОП).
Натомість ефективними заходами для детінізації визнають зменшення податкового навантаження та спрощення звітності. Традиційно, значний податковий тягар, особливо на фонд оплати праці, є головним рушієм виплат «у конвертах». Зменшення ставок його складових (ЄСВ, ПДФО) стимулюватиме роботодавців наймати людей офіційно.
Інший аспект – складність звітності. Більшість дрібних підприємців складають звітність самостійно, адже не мають ресурсів для оплати послуг бухгалтерів. Висока ймовірність помилок у деклараціях підвищує шанс штрафів, й відповідно стимулює підприємців взагалі не звітувати про свою діяльність. Тому звітність має бути максимально спрощена, а час на її заповнення й подання – мінімізований.
Звісно, можна багато говорити про моральну складову («недобросовісні українці свідомо ухиляються від оподаткування»). Але потрібно розуміти, що такою є природа бізнесу: відчуваючи надмірний тиск, підприємці намагаються його уникнути. Тим більше, що ми не говоримо про надприбутки; у більшості випадків йдеться про дрібних суб’єктів господарювання, для яких підприємницький дохід є способом виживання.
Ба більше, в економічній науці іноді можна зустріти обережно-позитивний погляд на тіньову економіку (тут конкретно про її «сірий», некримінальний бік). Вона є такою собі подушкою безпеки, що дозволяє частині бізнесу пережити складні часи, а потім повернутися до повного декларування. Держава й економіка загалом постраждали б набагато більше, якби ці бізнеси просто припинили існування з настанням кризи.
Не перебільшувати обсяг проблеми
Таким чином, тіньова економіка однозначно є проблемою для України, адже ми під час великої війни потребуємо залучення всіх можливих коштів. Тому держава має вживати заходів, що дозволили б ефективно стимулювати бізнес до виходу з тіні.
Заяви високих чиновників про 40-50 % тінізації є, ймовірно, перебільшенням. На це вказує як логіка готівкового обороту, так і нещодавній звіт Ernst & Young. Нехай заяви про «половину економіки в тіні» є медійно привабливими, ми маємо оцінювати ситуацію тверезо й не перебільшувати обсяг проблеми.
У підсумку, боротьба з тінізацією по суті відповідає набору заходів для загального поліпшення бізнес-середовища в країні. Низькі податки, захист прав власності, цифровізація, простота ведення бізнесу та справедливе судочинство є запоруками як детінізації, так і економічного добробуту загалом.
