Іще під час передвиборчої кампанії Петер Мадяр говорив, що його перший закордонний візит буде до Польщі. Не лише тому, що Польщу та Угорщину пов’язує — не дуже відома в Україні — тисячолітня історія відносин, а й тому, що новий угорський прем’єр добре бачить та оцінює польські реформи, економічні й інфраструктурні перетворення, які завдяки підтримці Євросоюзу змінили Польщу до невпізнання та вивели на позиції регіонального лідера.
З іншого боку, польсько-угорські відносини під час перебування при владі Віктора Орбана, та й зараз, далекі від ідеалу. Угорщина не лише вставляла палки в колеса ЄС з усіх українських питань, а ще й заблокувала виплату двох мільярдів євро компенсації Польщі за військову допомогу Україні. Крім того, колишні міністри Зьобро і Романовський, які втекли від польського правосуддя, саме на берегах Дунаю отримали політичний притулок, а потім і взагалі зникли з поля зору. А це велика проблема для іміджу Дональда Туска.
Найважливіше для Петера Мадяра зараз — розблокувати десятки мільярдів євро фондів ЄС, заморожених через корупцію та порушення верховенства права в Угорщині при Орбані. Це питання життя та смерті: без них нова угорська влада не виправдає довіри виборців і не зможе дати поштовх економіці, яка зараз перебуває у глибокому занепаді. Угорський лідер проситиме Брюссель виділити кошти ще до початку реформ і сподівається на компроміс найближчим часом. Не всі держави-члени готові погодитися на таке рішення, тому вкрай важливо, щоб новий усе ще загадковий прем’єр-міністр одержав підтримку. Говорячи прямо, угорському прем’єру — новачкові у Брюсселі потрібен потужний лобіст, адвокат у ЄС — і Туск ідеально підходить для цієї ролі.
Своєю чергою, Тускові потрібен союзник на східному фланзі НАТО та ЄС, оскільки становище центристського табору в Європі дедалі ускладнюється. Задля підтримки згуртованості недостатньо загального розуміння російської загрози.
Тож і Мадярові, й Туску цей візит був потрібен як кисень.
Як і обіцяв, новий угорський прем’єр минулого тижня здійснив свій перший закордонний візит до Польщі.
Мадяр дуже постарався показати, що Польща йому небайдужа. Він приїхав зустрітися з прем’єр-міністром, головами Сейму та Сенату, навіть із президентом Навроцьким, який відкрито підтримав Орбана протягом угорської виборчої кампанії. Мадяр прилетів рейсовим літаком, подорожував країною потягом, відвідав Краків, Гданськ і Варшаву. Він кілька разів повторив традиційну фразу: «Поляк, угорець — два брати» та відомий вислів Папи Івана Павла II: «Не бійтеся!».
Без сумнівів, Мадяр перетворив свій візит до Польщі на видовищну медійну подію, в якій не бракувало символічних жестів. Це і згадка про спільних національних героїв, і посилання на історію польсько-угорських відносин та на спадщину Івана Павла II. Навіть те, що першою важливою персоною, з якою зустрівся Петер Мадяр, став краківський кардинал Гжегож Рись (той самий, який організував минулої зими збір коштів на купівлю генераторів для Києва, а перший із них купив за власні гроші), мало символічне значення. Схоже мала й зустріч у Гданську з людиною — символом боротьби за свободу та демократію Лехом Валенсою.
Невипадковим стало і те, що Петер Мадяр прибув до Польщі у супроводі шести міністрів. Тож перший, на позір ознайомчий, візит одразу перетворився скоріше на міжурядові консультації. Журналісти помітили, що члени делегації одразу ж зникли у супроводі польських колег і, скоріш за все, не марнували часу.
ЗМІ підкреслювали неформальний характер поїздки та її іміджеву цінність — в тому числі фотографії з пасажирами у поїзді та невимушену поведінку прем’єр-міністра Мадяра під час прогулянок вулицями Кракова та Гданська. Це, звісно, було задумано не лише як контраст із Віктором Орбаном, а насамперед з бажання показати розвиток польської інфраструктури, що фінансується коштами Євросоюзу.
Фактично, це був один із відчутних ефектів візиту: показати угорцям перетворення у транспортній та міській інфраструктурі завдяки співпраці з ЄС. До речі, важко назвати іншу ситуацію, коли польські залізниці отримали б таке позитивне висвітлення у закордонних ЗМІ.
Окрім уже згадуваної важливої як для Польщі, так і для Угорщини проблеми заморожених фондів Євросоюзу, на порядку денному, природно, постали безпека в Європі, питання транспорту, енергетичної безпеки, реактивації діяльності Вишеградської групи (Угорщина, Чехія, Словаччина та Польща). Усі вони тією чи іншою мірою стосуються України.
У Варшаві сподіваються, що після 16 років правління Віктора Орбана та конфронтаційних дій на київському напрямі угорська політика щодо України значно зміниться і буде сприятливішою. Польщу, звичайно, дуже цікавить угорська політика щодо України: там сподіваються, що пропозиції щодо підтримки України у Брюсселі більше не стикатимуться з угорським вето.
Нова зовнішня політика Угорщини зараз може дати новий імпульс і Вишеградській групі, діяльність якої, насамперед через Орбана, останніми роками завмерла. Польський прем’єр-міністр Дональд Туск розуміє, що східна частина континенту потребує нової демократичної концепції та більшого впливу в ЄС. Досі він був самотнім у своїй боротьбі проти популізму, оскільки Угорщиною та Словаччиною керували політики, відкриті до союзу з Росією. Тепер, коли Туск отримав сильного партнера, баланс сил усередині Вишеградської групи може суттєво змінитися.
Петер Мадяр говорив про це у Варшаві, демонструючи досить гарне стратегічне розуміння. Він вловив дух часу, також очевидний у польських колах, який рухає Центральну та Східну Європу на північ, до тіснішої співпраці з країнами Північної Європи та Балтії. Мадяр запропонував розширення Вишеградської групи коштом включення до неї Австрії, Румунії та, можливо, навіть Швеції й Фінляндії. Такий проєкт може суттєво підвищити значення цієї частини континенту. На відміну від свого стратегічно сліпого попередника-популіста Орбана, Мадяр розуміє: в епоху масштабних геополітичних потрясінь малі держави Європи ніколи не зможуть забезпечити процвітання своїх громадян без співпраці з іншими країнами — особливо в питаннях імпорту нафти, нових технологій та необхідності захищатися від імперського загарбника. Навіть найбільша країна у цій частині Європи, Польща, має невелику вагу у суперництві з великими державами, що вже казати про Угорщину. А ось вісь співпраці, що тягнеться від Гельсінкі, через Варшаву і Будапешт до Бухареста, могла б стати реальною силою.
Ще одне дуже важливе питання — зниження енергетичної залежності від Росії. Польща може стати важливим партнером у цьому аспекті, надаючи доступ до газових терміналів на Балтиці та прикордонних інтерконекторів. Проте Петер Мадяр неодноразово наголошує: про розрив відносин з Росією не йдеться (крім газу та нафти, Угорщина залежить і від російських технологій на єдиній в країні атомній електростанції). Він дає зрозуміти, що не може собі цього дозволити, натомість прагнучи поступово скорочувати енергетичну залежність від Росії. Ба більше, Мадяр вважає, що після закінчення війни енергетична політика ЄС значно зміниться і до Європи знову потечуть «дешеві російські» енергоносії. «Нам потрібно бути конкурентними, і низькі ціни на енергоносії для цього дуже важливі. Я дуже прагматичний у цьому плані та прагну не лише безпеки постачання, а й низьких цін», — каже угорський прем’єр в інтерв’ю газеті «Rzeczpospolita». Власне, промовистий і заголовок цього інтерв’ю «Петер Мадяр: Коли війна закінчиться, весь ЄС повернеться до російського газу».
У Варшаві як ніде інде можуть пояснити, що за дешевими російськими цінами завжди стоїть політична залежність від варварського режиму, а той, хто на них таки розраховує, неминуче опиниться навколішках перед Путіним. Для України цей наївний «прагматизм», безумовно, означає повернення до питання про нафтопровід «Дружба».
Польські ЗМІ говорять про потепління польсько-угорських відносин і наголошують на стратегічній важливості візиту. І все ж приїзд Петера Мадяра до Польщі був насамперед піар-акцією. Він був наповнений символічними та дружніми жестами, супроводжувався широким висвітленням у ЗМІ. Але реальним і, схоже, єдиним успіхом візиту стала згода щодо зняття Будапештом вето, що блокує з травня 2023 року виплату Польщі компенсації за військову допомогу Україні. Будапешт, звісно, розраховує на взаємність — допомогу у розблокуванні коштів ЄС для Угорщини.
У всіх питаннях, що обговорювалися під час візиту — як виглядає, — незримо були присутні українські акценти. Це не дивно: тепер у Європі на все дивляться крізь призму війни. Новий угорський уряд явно більш критичний стосовно Росії, ніж уряд «Фідес». Петер Мадяр прямо говорить: «Росія становить загрозу всьому Європейському Союзу, усій Європі. У цьому немає жодних сумнівів»!
Він критикує Росію і заявляє, що підтримуватиме санкційну політику ЄС, а також більше не каже «ні» 90-мільярдному кредиту ЄС чи військовій підтримці ЄС для України, що є суттєвою зміною після 16 років правління Віктора Орбана. Але, з іншого боку, прем’єр-міністр Мадяр продовжує риторику, ідентичну тій, яку використала партія «Фідес». Під час спільної пресконференції з прем’єр-міністром Дональдом Туском Мадяр заявив, що з російської сторони загинуло близько мільйона людей, а «з обох боків загинуло багато мирних мешканців, дітей та жінок».
Так, новий угорський прем’єр-міністр каже, що Україна має право захищати себе та зберігати свій суверенітет, що «потрібно встановити міцний мир, який міжнародне співтовариство насправді гарантує. Не так, як у випадку з Будапештським меморандумом: нам потрібно дійсно гарантувати дотримання миру та зобов’язати інших дотримуватися цього, а також гарантувати цілісну та територіальну безпеку України». Але перерахування жертв з української та російської сторони через кому, м’яко кажучи, дивує і призводить до хибної симетрії.
З іншого боку, цьому не варто дивуватися. Петер Мадяр досить чітко заявляє, що як його партія, так і він сам продовжує виступати проти постачання зброї з Угорщини до України, фінансової підтримки України чи прискореного вступу України до ЄС.
У згаданому інтерв’ю газеті «Rzeczpospolita» Мадяр заявив, що Угорщина готова відкрити новий розділ у відносинах з Україною, але спочатку необхідно забезпечити основні права угорської меншини. «Кожна країна, в тому числі й Україна, має право та обов’язок захищати свою територіальну цілісність і незалежність. Проте наша ситуація в Угорщині унікальна. В Україні проживає угорська меншість, яка не має основних прав. У Центральній Європі у 2026 році! Ми говоримо про право на мову, культуру, адміністративну автономію. У нас на Закарпатті мешкає понад сто тисяч угорців без основних прав людини, — не приховує емоцій Петер Мадяр. — Перший розділ переговорів про вступ (до ЄС) стосується верховенства права та демократії. Якщо ви бажаєте приєднатися до європейського клубу, то повинні поважати ці права. Це не щось складне».
Бачимо, що угорська зовнішня політика якщо й розвернулася, то не зовсім на 180 градусів, принаймні щодо України. Але важливо, що перший закордонний візит Петера Мадяра дозволив тверезо поглянути на нового угорського прем’єра і дізнатися про його погляди, хоч часом і дуже специфічні, на майбутнє українсько-угорських відносин. З іншого боку, бачимо, що між урядами Польщі та Угорщини існує довіра. Це дає обережну надію на те, що польський прем’єр, один із найдосвідченіших європейських політиків Дональд Туск, може зіграти роль медіатора в українсько-угорському діалозі.
