У час, коли дорослий світ щодня говорить мовою тривог, втрат і виснаження, дитинство не може чекати на “потім”. Саме тому після шестирічної перерви повертається єдиний в Україні сфокусований на дитячій книзі й літературі “Дитячий форум. Фестиваль промоції читання” — подія, яка нагадує: навіть під час війни діти мають право на радість.
Дитячий форум сьогодні — не “розвага не на часі”, а необхідність
Йдеться не лише про читання, а про відчуття нормальності, про право дитини на радість, спогади, які залишаться з нею на все життя.
“Одна з цілей ворога: зробити так, щоб ми не могли підвестися і планувати, втрачали сміливість і міць, зрештою — ставали бездіяльними. Не проводили дитячих свят, не просували читання українських книжок, не зустрічалися, не жили на повну. І знаєте, це працює, якщо ми даємо цьому працювати. Тому “Форум видавців” обирає протилежне. Думаю, сім’ї, які залишаються в Україні попри все, варті того, щоб отримувати додаткові можливості, такі як наше свято із безкоштовним входом та унікальною підбіркою подій”, — наголошує директорка ГО “Форум видавців” Ольга Мовчан.
І саме тому Дитячий форум сьогодні — не “розвага не на часі”, а необхідність.
“Можна називати багато причин, але є одна найпростіша і найважливіша: війна триває, але діти не будуть мати іншого дитинства, ніж зараз. Того, що вони мусять відкрити, відчути зараз, вони не зможуть відчути “колись”, “потім”. Цього не можна відтермінувати”, — каже поет, перекладач і очільник стратегічної ради “Форуму видавців” Остап Сливинський.
І поки дорослі можуть відкладати власні бажання чи культурне життя “до перемоги”, дитинство відкласти неможливо.
“Ми, дорослі, можемо не до кінця усвідомлювати, як це — бути дитиною під час війни. Та впевнені: опора у вигляді позитивних спогадів, нормальності і стабільності таких свят навколо читання — неоціненна. Ми не можемо зупинити війну. Але ми можемо зробити так, щоб діти, які в ній ростуть, мали що згадати, крім неї”, — наголошує Ольга Мовчан.
Саме тому місія “Форуму видавців” залишається незмінною — популяризація читання серед дітей, бо без цього може вирости покоління, для якого книжка так і не стане чимось близьким.
“Головна місія Форуму видавців — популяризація читання. Якщо не починати з дітей, ми ризикуємо опинитися без молодих людей, які читають. Вміють думати самостійно, розуміти складний світ, знаходити себе. Це наш внесок у розвиток мислячого покоління”, — наголошує Ольга Мовчан.
Йдеться не лише про любов до книжок, а про вміння думати, співпереживати, шукати відповіді, не боятися складних емоцій і краще розуміти себе.
Як змінилась дитяча література за останні десятиліття?
Кураторка літературної програми “Дитячого форуму. Фестивалю промоції читання”, докторка наук із соціальних комунікацій, членкиня Міжнародного товариства дослідників дитячої літератури Емілія Огар вважає, що за понад два десятиліття українська дитяча книжка пережила величезну трансформацію — від периферійного сегмента, залежного від російського імпорту, до одного з найдинамічніших напрямів українського книговидання.
З-поміж найсуттєвіших результатів цієї трансформації вона називає зростання у видавничому репертуарі частки сучасної українськомовної літератури – авторської і перекладеної, художньої та нонфікш, а головно – літератури для підлітків, якої хронічно бракувало. Виразну емансипацію, зняття табу з багатьох тем, жанрове урізноманітнення. Модернізацію в оформленні й дизайні дитячої книги. Із війною “в українську дитячу і підліткову літературу “увірвалися” теми безпеки, втрати дому, емоцій і травм, сили спільноти, психоемоційної допомоги та самозарадності. Водночас чи не вперше так виразно (після пандемії) ринок дитячої книги в Україні почав «просідати»: дався взнаки масовий виїзд сімей з дітьми за кордон; зміни в структурі витрат сімей, пошкоджена видавнича інфраструктура тощо. А ще – книжці доводиться конкурувати за увагу дитини з потужною і дуже привабливою цифровою екосистемою”, — додає дослідниця дитячої літератури.
Тому організатори “Дитячого форуму. Фестивалю промоції читання”, що відбудеться 27-28 червня 2026 року в Львівському палаці мистецтв, прагнуть, щоб він став місцем “книжкової сили” — і для дітей різного віку, і, сподіваємося, і для їхніх батьків. Подією, де книжка знову стає живою частиною дитинства.
“Тут можна буде почути багато хороших текстів і побачити хороших книжок. А ще – спробувати свої сили в поетичному слемі з відомими поетами чи у вправах з декламації від професійних акторів”, — анонсує кураторка літературної програми “Дитячого форуму. Фестивалю промоції читання” Емілія Огар.
Якою буде програма “Дитячого форуму. Фестивалю промоції читання”?
“Навколо світу за два дні” – такою є фокусна тема цьогорічного Дитячого форуму. Близько 8000 тисяч відвідувачів зможуть взяти участь у великій просторовій грі-квесті “Навколо світу за два дні”. Подорожуючи 8-ма тематичними просторами-«континентами. На учасників чекають захопливі інтерактивні завдання та майстер-класи.
Розуміючи, як важливо у підлітковому віці відчувати себе дорослими, команда Форуму видавців запропонує спеціальну програму для підлітків — “мастхев” для такої глобальної події.
“По-перше, занадто дорослих людей для дитячих книжок не існує. Але це — питання з викликом, і ми з командою його приймаємо!” – ділиться координаторка “Дитячого форуму” Анна Батищева.
Серед ексклюзивних заходів для підлітків будуть:
- «Чесно про нас і наш час»: розмова підлітків із сучасними авторами про літературу, творчість і час, в якому ми живемо.
- «Коли слова голосніші за сирени»: поетичний слем за участю підлітків і дорослих письменників.
- Театральний перформанс за участі акторів віком 12+ за драматичною поемою Лесі Українки «У пущі».
- “Підлітки в культурній дипломатії”: розповідь про майбутню книжку «Кабиця в херсонському дворі» про життя в окупації, яку написали херсонські школярі під керівництвом бібліотекарки Тетяни Коваленко. Цей проєкт підтримав ПЕН, а історію продовжили діти з міста Авіньйона.
Програма ще формується, тому ми будемо постійно анонсувати нові події. А от із нелітературного — підлітки матимуть можливість пограти у драйвові настілки, відвідати воркшопи з IT та зможуть закосплеїти улюбленого персонажа разом із друзями.
Понад 3 тисячі квадратних метрів Львівського палацу мистецтв, а це — галерея зі стендами українських видавництв із книжковими новинками та аж три поверхи насиченої програми для учасників з майстер-класами, воркшопами, майстерками та іграми. Діти матимуть достатньо місця для спілкування із авторами та авторками улюблених книжок. Ну і, звісно, яке свято без їжі та доброї львівської кави? Організатори подбали і про фудкорт, і про місця для відпочинку.
Якщо ваші діти не читають — вам на Дитячий форум.
Голова Стратегічної ради ГО Остап Сливинський переконаний: дитяче читання формує людину значно глибше, ніж ми звикли думати:
“Читання радикально розширює погляд на світ, а в дитинстві ми особливо чутливі, сприйнятливі до цього. Якраз тому ми часто краще пам’ятаємо те, що прочитали в 10 років, ніж те, що прочитали місяць тому. Бо воно переламало наш світ, зачарувало”.
Остап Сливинський порівнює дитяче читання з корабельним доком, у якому свідомість готується до “спуску на воду”:
“Якщо цієї підготовки було замало, корабель буде кидати на хвилях, він буде збиватися з курсу. Багато помилок, страхів і невпевненостей дорослого життя — через те, що ми мало читали (або взагалі не читали) в дитинстві”.
Та Дитячий форум — це також про сім’ю, про рідкісну можливість побути разом по-справжньому. У світі, де родини дедалі частіше розходяться по різних екранах, кімнатах і тривогах, книжка раптом стає способом знову зустрітися одне з одним. Важливо, що Форум не ставить перед собою мету “переробити” дітей чи нав’язати їм правильність.
“Цей проєкт — не для того, щоб “міняти” покоління. Ми маємо допомогти йому стати таким, яким було б для нього найорганічніше бути. Допомогти зрозуміти світ і себе”, — каже Остап Сливинський.
Координаторка “Дитячого форуму” Анна Батищева каже, що головна особливість події — у її атмосфері й підході до дитини:
“Ми не просто розважаємо чи показуємо книжки, ми створюємо спільний простір разом із тими, хто натхненний роботою з дітьми. Тут книга — це точка входу у світ, де кожен знаходить “своє”: від глибокої розмови з автором до власного творчого натхнення”.
у Форумі переконані: навіть якщо дитина сьогодні не читає, це не вирок.
“Якщо ваші діти не читають, але ви ніколи не пробували їх до цього привчити — вам до нас. Якщо ви пробували сто разів, але у вас нічого не виходить — вам також до нас”, — закликає Остап Сливинський.
Бо любов до книжки часто починається не з повчань, а з емоції. З відчуття радості, безпеки, відкриття і живої цікавості. Через 5, 10 чи 20 років діти можуть уже не пам’ятати конкретних програм чи локацій, але пам’ятатимуть відчуття. І це — найважливіше. Саме такі моменти залишаються з людиною на десятиліття.
