У травні стартує вже традиційний щорічний Тиждень австрійського кіно, в програмі якого п’ять різножанрових фільмів, зокрема: історична драма, комедія, ексцентричний байопік і комедійний горор-детектив — переможці й учасники провідних світових кінофестивалів.
Кіноогляд розпочнеться 21 травня в київському кінотеатрі «Жовтень». Подія традиційно охоплюватиме найбільш яскраві та резонансні австрійські стрічки останніх років. Фестиваль проводять Посольство Австрії в Україні спільно з кінокомпанією «Артхаус Трафік» за підтримки генерального партнера Amic Energy.
«Сісі і я» — біографічна історична драма Фрауке Фінстервальдер. «Сісі» у назві — Єлизавета Баварська — принцеса Баварії й імператриця Австрії, яка була на престолі в 1854–1898 роках. Однак фільм не про ці сухі історичні факти, а про те, як вони виглядають очима фрейліни імператриці Ірми Штарай, яку грає, певно, найвідоміша німецька акторка сучасності Сандра Гюллер. Сюжет розгортається навколо стосунків Ірми та Сісі, яка постає не лише як трагічна історична постать, а як жінка, що прагне свободи від придворних обмежень, осуду та нещасливого шлюбу. По суті, це історія про подвійний жіночий бунт у наскрізно чоловічому світі. І Гюллер майстерно відіграє всю палітру цих взаємостосунків: від закоханості до нищівної залежності. Спочатку Сісі зачаровує Ірму своїми харизмою та свободолюбством, однак поступово її домінувальний характер стає руйнівним. Втім, історична атмосфера «Сісі і я» все ж лишається на другому плані через фрагментарний монтаж і незвичний панк-рок у саундтреці, та гра акторок захоплює цікавіше за сам сюжет. Певно, найнеординарніший фільм цьогорічного Тижня австрійського кіно, і, між іншим, в програмі є й інший фільмі з Сандрою Гюллер — історична драма «Роуз» Маркуса Шляйнцера про загадкову жінку в XVII столітті.
«Найсамотніша людина в місті» — драма режисерського дуету Тіцци Кові та Райнера Фріммеля. Історія про реального віденського блюзмена Алоїза Коха, відомого як Ел Кук, який грає самого себе. І оскільки цьогоріч Коху виповнюється 81 — то це меланхолійна драма про старість, пам’ять і музику. Це могла би бути документальна стрічка про те, як музикант живе у старому будинку, приреченому на знесення, серед платівок, відеокасет і речей, що нагадують йому про минуле, але режисери вирішили зробити умовний сюжет про поступове згасання «зірки». Втім, сюжету виразно бракує драматичної напруги ще й через спокійний ритм і низку архівних кадрів. Вийшла така собі блюзова оповідь про блюзмена, хорошу людину, якій часто погано, але саме музика рятує в усіх ситуаціях. І гітара — найкращий актор-партнер у цій ностальгійній драмі про те, що минуле не можна повернути, але про нього можна тужливо зіграти.
«Кривава графиня» — комедійний горор-детектив Ульріке Оттінгер. Ще одна неісторічна історія цьогорічного Тижня австрійського кіно. Ексцентрична чорна комедія про легендарну угорську графиню та серійну вбивцю Єлизавету Баторі, яка у фільмі постає вампіркою, що прокидається у сучасному Відні після тривалого сну. На її роль покликали легендарну Ізабель Юппер, яка виразно насолоджується своїми екстравагантними костюмами й образами. Юппер, хоч і грає далеко не на повну свою силу, але маємо чудову, майже театральну картину, де чарівність акторки переважає всі недоліки фільму. Ще одна цікавинка «Кривавої графині» — те, що сценарій був написаний у співавторстві з Ельфріде Єлінек, лауреаткою Нобелівської премієї з літератури 2004 року. І, мабуть, тому у фільмі стільки дивакуватих персонажів, включно із вампірологом, а також різнорівневий гумор і пронизлива готична атмосфера. І знову ж таки музика, як і в «Сісі і я», відіграє тут важливу ідейну роль.
«Бабине літо» — комедія Піа Гірцеггер, режисерський дебют цієї австрійської акторки, яка виконала роль Еллі однієї із трьої давніх подруг (інші дві — Астрід і Ізабелла), які вирішують поїхати до Венеції. Це історія про внутрішні зміни, а також переосмислення життя та дружби. Найцікавіше спостерігати за тим, як у фільмі спочатку запропоновано типажі героїнь, а потім поступово показано, що насправді вони зовсім не такі, якими ми їх уявляли на початку «Бабиного літа». Тож це не так історія про зміни, як про скелетів у шафі та про соціальні маски, які приростають до обличчя. У підсумку маємо оптимістичний фільм про взаємопідтримку та віру в себе, що дає змогу реалізуватися в житті, попри все, якщо знати, що поруч віддані подруги.
Кінофестиваль Тиждень австрійського кіно матиме благодійну складову: як і котрий рік поспіль, прибуток від квитків буде подвоєно AMIC ENERGY та спрямовано на підтримку українців. Цьогоріч допомога спрямується до Superhumans – сучасного українського центру, який допомагає людям, постраждалим від війни. Варто зазначити, що в рамках кінофестивалю відбудуться спеціальні покази фільмів у Superhumans.
