Понад 28 тисяч найманців зі 136 країн світу воювали на боці Росії у її війні проти України з 2022 року. Ці цифри не враховують військових із Північної Кореї, а таких, за даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, — понад 14 тисяч. Якщо додати їх, то отримаємо контингент, чисельніший за деякі європейські армії. Водночас шляхи потрапляння та мотивація найманців дуже різні: від економічних чи ідеологічних причин до обману або торгівлі людьми. Кремль не цурається жодних методів, аби забезпечити нових солдатів і не розширювати мобілізацію власних громадян. Тож «хижацький рекрутинг» соціально й економічно вразливих громадян іноземних держав став непоганим джерелом поповнення російської армії.
Про це йдеться у звіті «Комбатанти, найманці чи жертви торгівлі людьми. Як Росія експлуатує іноземних бійців у війні проти України?», нещодавно опублікованому Truth Hounds — міжнародною громадською організацією, яка займається документуванням воєнних злочинів та питаннями прав людини — спільно з Міжнародною федерацією за права людини (FIDH) та Казахським міжнародним бюро з прав людини та верховенства права (КМБПЛ). Це вже другий звіт про ситуацію із бійцями із країн так званого Глобального Півдня у російській армії упродовж двох останніх місяців, який публікує організація. Перший фокусувався на найманцях із Бангладеш.
У рамках презентації звіту минулого тижня у Києві відбулася дискусія «Іноземні бійці в російській армії: як зупинити глобальну схему вербування?». Під час неї представники української влади, дипломати, правозахисники, представники країн, які стали «донорами» найбільшої кількості найманців до Росії, та автори звіту «Комбатанти, найманці чи жертви торгівлі людьми. Як Росія експлуатує іноземних бійців у війні проти України?» пояснювали мотиви найманців і злочинні схеми, які Кремль використовує для рекрутингу новобранців. Також говорили про те, як країни реагують на такі дії Кремля, карають причетних злочинців і як вони можуть покращити ситуацію для себе та своїх громадян.
Як видно із презентованих даних, на пʼятий рік повномасштабної війни ситуація з іноземцями-новобранцями у російській армії лише погіршується. Якщо у 2022 році лише 34 іноземці підписали контракти з російською армією, то протягом 2026-го планується, що контрактниками у російському війську стануть 18,6 тисячі громадян іноземних держав. Таку інформацію під час дискусії надав секретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими бригадний генерал Дмитро Усов.
Ситуація, втім, не є лінійною для всіх країн. Є країни, які певний час були серед лідерів у постачанні Росії новобранців, але зацікавлення місцевої влади та співпраця з українською стороною допомогли покращити ситуацію. Серед таких країн — Непал, Куба, Шрі-Ланка. Так, під тиском родин, які постраждали від агресивного рекрутингу Кремля, у січні 2024 року Непал заборонив громадянам їздити в Росію чи Україну для працевлаштування. А за повідомленням непальських ЗМІ, минулого тижня новопризначений міністр закордонних справ Непалу Шішір Ханал мав телефонну розмову із міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою, й одна із тем розмови стосувалася військовополонених громадян Непалу в Україні. У повідомленні також ідеться про те, що уряд Непалу не дозволяє вербування своїх громадян до іноземних збройних сил, окрім країн, з якими укладено давні традиційні угоди.
Утім, є держави, кількість новобранців з яких значно зросла саме в останні два роки — переважно це країни Центральної Азії. Саме громадяни держав цього регіону складають найчисленнішу групу іноземців у російській армії. За даними авторів звіту, це понад 10 тис. осіб, хоча реальні цифри можуть бути вищими.
Для підготовки звіту команда дослідників, серед іншого, провела 16 напівструктурованих інтервʼю із полоненими іноземцями, які нині перебувають у колоніях в Україні. Як зазначається у звіті: «Задокументовані в цьому звіті випадки охоплюють широкий спектр — від осіб, які добровільно вступали на службу в пошуках матеріальної вигоди, до тих, кого ввели в оману чи змусили приєднатися до російської армії. Це потенційно робить їх жертвами серйозних порушень прав людини, зокрема торгівлі людьми, підневільного стану та примусової праці». У пошуках таких жертв Росія робить ставку на країни, що перебувають у складній економічній ситуації. Зокрема, це передовсім стосується Непалу, Куби та Шрі-Ланки, які стали найбільшими «донорами» новобранців для Кремля у перші роки повномасштабної війни. Всі три країни характеризує високий рівень бідності населення. Так, за останніми даними, рівень крайньої бідності на Кубі — 89 %, а в Непалі пʼята частина населення живе за межею бідності. Під час презентації у Києві президент Міжнародної федерації за права людини (FIDH) Алексі Дезваеф зазначив: «Звіт розвінчує міфи про те, що Росія є другом Глобального Півдня». З огляду на ці свідчення Кремль не просто не є другом, а цинічно використовує бідні країни регіону для власних злочинних цілей.
Згідно зі звітом, Росія розпочала спрямовану на мігрантів кампанію із рекрутингу ще до початку повномасштабного вторгнення. Вже трохи більше ніж за місяць після початку повномасштабної війни контракти підписали від 400 до 500 мігрантів. Фінансова мотивація — найпоширеніша серед іноземних найманців, що воюють чи воювали на боці Росії.
Цікаво, що адвокат із Казахстану та співавтор звіту Артур Алхастов під час презентації зазначив, що серед громадян його країни важливу роль відіграє ідеологічна мотивація: «Щонайменше у третині випадків ми ідентифікували чіткі ідеологічні мотиви. На відміну від інших країн Центральної Азії, де домінують фінансові мотиви чи обіцянки громадянства, Казахстан демонструє значну групу осіб, яких мотивують політичні чи ідеологічні причини. Це свідчить про те, що вербування зумовлене не лише економічною вразливістю, а й наративами та російською пропагандою в Казахстані». За інформацією Алхастова, кількість рекрутованих Росією громадян Казахстану на момент його презентації сягнула 2000 осіб.
Водночас у звіті є приклади, коли іноземних громадян «рекрутували» шляхом погроз чи примусу, забираючи паспорти, телефони та запроторюючи до вʼязниці, допоки ті не погоджувалися підписати контракт.
Один із таких кейсів — історія громадянина Марокко, студента медичного факультету, якого російські силовики затримали на вулиці у Рязані та привезли до вʼязниці, оскільки його фактична адреса проживання відрізнялася від зазначеної у документах. Після утримання та побиття у слідчому ізоляторі марокканець погодився підписати контракт із російською армією. Автори дослідження зазначають, що іноземні студенти в Росії нині складають високу групу ризику для такого «примусового» рекрутингу.
Звіт також зазначає, що у своєму рекрутингу Кремль не обмежується чоловіками, і серед іноземних найманців з’являється дедалі більше жінок. Так, за різними повідомленнями, сотні іноземних жінок-мігранток були залучені як куховарки, прибиральниці та медичний персонал, а також виконують бойові завдання. Як повідомляє центральноазійське бюро «Радіо Свобода», правозахисна організація «Езгулик» з Узбекистану отримала листи від родичів десятків узбецьких жінок, яких у російських тюрмах намагаються завербувати для війни проти України.
Окрім фактажу та дослідження шляхів потрапляння іноземних найманців до російської армії, звіт містить рекомендації до урядів країн, з яких походять найманці, неурядових громадських організацій, міжнародної спільноти, транзитних держав, України та навіть Росії.
