OpenAI сформулювала правила життя в епоху, в якій пануватиме штучний інтелект. Цей маніфест актуальний для розвинених держав світу, проте мало відповідає українським реаліям.
Штучний інтелект за кілька років перетворився з нішевої технології на чинник, що реструктурує цілі галузі — від освіти та медицини до програмування й оборонної промисловості. Ринок праці на це збурення відреагував неоднозначно: одні компанії вже скорочують персонал, переспрямовуючи завдання до ШІ-інструментів, інші заморозили найм в очікуванні змін, треті інвестують у перекваліфікацію. Консенсусу щодо того, як розгортатиметься цей перехід, немає ні серед економістів, ні серед регуляторів, ні серед самих технологічних компаній. Саме в цьому контексті компанія OpenAI представила власне бачення того, як житиме світ в епоху, де пануватиме штучний інтелект і де, можливо, вже з’явиться загальний штучний інтелект (AGI).
Цей документ під назвою «Industrial Policy for the Intelligence Age: Ideas to Keep People First» («Промислова політика для Епохи Інтелекту: ідеї, щоб поставити людей на перше місце») містить не лише рекомендації компанії щодо того, як зміниться світ, але й пропозиції про зміни економічної та соціальної політики у світі, де пануватиме ШІ. Поява цього тексту викликала широкий резонанс у медійному та експертному середовищах: найбільша компанія у сфері штучного інтелекту вперше взялася публічно говорити про безробіття, нерівність і суспільний договір. Документ позиціонується як програмний, але при детальному розгляді виявляється дечим значно прагматичнішим.
Критичне прочитання тексту — особливо в контексті не лише активної лобістської діяльності OpenAI, але й перетворення компанії на нового техномонополіста — дає підстави стверджувати: її «промислова політика» є насамперед корпоративною стратегією, спрямованою на формування вигідного для себе регуляторного середовища. Водночас, якщо спроєктувати логіку документа на українські реалії — країну без власних фундаментальних ШІ-моделей, з деформованим ринком праці та активними бойовими діями, — висновки виходять іще неоднозначнішими.
Зміст програмного документа від OpenAI
У своєму програмному документі компанія OpenAI звертається до урядів — насамперед американського — із закликом переосмислити суспільно-економічний устрій в умовах розвитку штучного суперінтелекту. Центральна теза документа: найближчим часом ШІ набуде здатності виконувати завдання, для яких людям сьогодні треба багато часу, іноді й декілька місяців. Це призведе до трансформації структури зайнятості, перерозподілить економічну владу та створить нові ризики концентрації капіталу.
Автори апелюють до досвіду Прогресивної ери та «Нового курсу» Рузвельта — епізодів, коли американська держава свідомо втручалась у ринкові процеси, щоб пом’якшити соціальні наслідки технологічних змін. Для сучасності OpenAI пропонує п’ять інструментів нового суспільного договору.
Перший із них — це фундаментальне «право на ШІ». В OpenAI переконані, що доступ до базових моделей має стати таким само загальнодоступним, як електрика чи інтернет. Для шкіл, бібліотек, малого бізнесу і малозабезпечених громад — безкоштовно або за символічну плату. Компанія переконана, що не можна позбавляти людей шансу користуватися цією інновацією.
Наступний інструмент — створення «Публічного фонду добробуту» за зразком норвезького нафтового фонду. Цей фонд забезпечить кожному громадянину країни частку в економічному зростанні, пов’язаному із ШІ. OpenAI переконана, що доходи цього фонду можуть розподілятися напряму громадянам.
Важливим елементом ШІ-майбутнього, на думку OpenAI, є «податок на автоматизацію» або податок на використання штучного інтелекту. Що активніше компанії замінятимуть людей ШІ-інструментами, то меншими будуть доходи від податків, пов’язаних з працею людини, — до прикладу, потерпатиме фінансування медицини чи соціальних програм. Тож OpenAI пропонує фінансувати ці напрямки за рахунок доходів від автоматизованої роботи ШІ-інструментів.
Наступними інструментами в OpenAI називають скорочення робочого тижня та наділення працівників і трудових колективів першочерговим правом голосу щодо використання ШІ.
У маніфесті також згадується створення обов’язкових систем безпеки, що захищатимуть від ШІ-зловживань, а ще розвиток енергомереж, які повинні забезпечити енергетичну інфраструктуру, необхідну для роботи ШІ-інструментів.
Між публічним інтересом і корпоративною вигодою
Експерти розкритикували ідеї OpenAI. Дослідники та аналітики пригадали, що положення документа суперечать попереднім заявам компанії та її активності щодо лобіювання певних вигідних для себе законів.
До прикладу, дослідник штучного інтелекту та гуманітарних технологій із Кембридзького університету Ерік Сальваджо опублікував розгорнуту критику документа. Він запровадив термін «policymercial» — так експерт назвав рекламу, що мімікрує під політичну програму. Саме цим терміном Сальваджо схарактеризував маніфест OpenAI та нагадав, що OpenAI публічно підтримує механізми, запровадження яких сама ж лобіювала. Зокрема, каліфорнійський законопроєкт SB1047 передбачав незалежний аудит ШІ-моделей, обов’язкову звітність про інциденти, протоколи безпеки перед розгортанням ШІ-моделей — саме те, що компанія тепер описує у власному документі як «правильний підхід» до розгортання ШІ. Проте коли SB1047 розглядався в законодавчих органах Каліфорнії, OpenAI цілеспрямовано домагалася його ветування губернатором Гевіном Ньюсомом.
Старша економістка з питань ШІ-політики у Міжамериканському банку розвитку і колишня керівниця підрозділу ШІ в Офісі ООН з цифрових та нових технологій Лусія Веласко сформулювала ключову суперечність документа так: «OpenAI є найбільш зацікавленою стороною в тому, як розгорнеться ця дискусія, а пропозиції, які вона просуває, формують середовище, в якому сама ж OpenAI діятиме з великою свободою в рамках правил, які вона здебільшого й допомогла визначити». Таким чином, компанія одночасно формулює проблему, пропонує її вирішення, фінансує «незалежні» дослідження цих вирішень і визначає, які голоси будуть почуті в «демократичному процесі» під час обговорення її ідей.
Показовою є секція про публічні витрати держав і урядів на ШІ та приватні вигоди від впровадження цієї технології. OpenAI пропонує урядам субсидувати доступ до ШІ і водночас просить держави «прискорити розвиток енергетичної інфраструктури» для датацентрів. Таким чином, цей підхід призведе до того, що люди, які житимуть недалеко від датацентрів, що є споживачами великих обсягів води та електрики, потенційно зазнаватимуть екологічних чи інших збитків, тоді як прибутки від діяльності цих датацентрів залишатимуться у компаній. Заклики до «права на ШІ» для шкіл і бібліотек сусідять в одному документі з вимогами дерегулювати енергетичний сектор.
Чи є місце Україні на світовій ШІ-карті
Маніфест OpenAI є важливим та актуальним для країн чи територій, де працюють такі компанії, як OpenAI, Google DeepMind, Anthropic, Meta та де є сотні мільярдів доларів на дослідження, ресурси на існування та розвиток ШІ-компаній. Там навіть сама можливість ставити питання про розподіл вигод від технологічної революції є свідченням зрілості інститутів. Натомість Україна останні роки живе в принципово інших умовах.
З одного боку, за кількістю компаній у сфері ШІ Україна посідає друге місце у Східній Європі. За останнє десятиліття кількість ШІ-фахівців у країні зросла в декілька разів. Ринок ШІ у 2025 році досяг $419 млн і за прогнозами перевищить $1,5 млрд до 2031 року. Однак ці показники не відображають ключової структурної проблеми: Україна є споживачем ШІ, а не його розробником. Власних фундаментальних ШІ-моделей у країні немає. Обчислювальних кластерів для навчання великих мовних моделей теж немає, як відсутні й стратегічні запаси процесорів чи чипів пам’яті. Що ж до потужностей, необхідних для роботи датацентрів, що забезпечують функціонування ШІ-компаній, то й тут Україна програє, адже не перший рік потерпає від потужних ракетно-дронових атак на енергетичну інфраструктуру, а відсутність електроніки стала повсякденним явищем для українців. Переважна частина вітчизняних ШІ-компаній — це сервісний бізнес: розробка рішень на чужих моделях, інтеграція, консалтинг. Це легітимна і прибуткова діяльність, але вона далека від побудови технологічного суверенітету.
У такій конфігурації документ OpenAI для України — це не запрошення до спільного формування порядку денного. Це сповіщення про правила гри, яку вже ведуть інші великі гравці ШІ-ринку. Заклик до «доступу до ШІ як права» для країн без власних розробок означає доступ до продуктів OpenAI та аналогічних американських і китайських компаній. Це не промислова політика — це архітектура залежності. Країни без власних моделей у цій логіці отримують не партнерство, а дозвіл на підключення й використання чужих розробок із подальшим формуванням стратегічної залежності від можливості їх використовувати.
Ринок праці під подвійним тиском
Окрім цього, в Україні ШІ-автоматизація відбувається в умовах, які не мають прямих аналогів в інших країнах світу. Мільйони людей виїхали за кордон, так само багато людей або загинули, або перебувають на службі в Силах Оборони. В цих умовах компанії впроваджують автоматизацію не як стратегічний вибір, а як вимушену відповідь на кадровий дефіцит. За даними Kyivstar Business Hub та HR-аналітиків, у 2026 році ШІ-рішення та автоматизація стали для багатьох українських підприємств основним механізмом підтримки операційної діяльності — через брак персоналу, а не через прагнення до цифрової трансформації.
Водночас є й інший вимір. Дослідження PwC «Глобальний барометр зайнятості у сфері ШІ — 2025» наводить такі цікаві дані: у галузях з активним використанням ШІ зарплати зростають утричі, а дохід на одного працівника — вдвічі швидше, аніж у тих компаніях, які ще не працюють з ШІ-інструментами достатньо активно. Іншими словами, людина, яка освоїла роботу з ШІ-інструментами, має конкурентну перевагу. Але для цього необхідні навички, доступна освіта, стабільна інфраструктура і час. Всього цього в Україні сьогодні хронічно бракує.
На додачу вітчизняні дослідники систематизували три головних виклики впровадження ШІ в Україні: нормативно-правовий — фрагментарність законодавства, яке не враховує етичних аспектів автоматизації; інфраструктурний — відсутність достатніх обчислювальних потужностей та енергетична нестабільність; і освітньо-структурний — невідповідність системи підготовки кадрів актуальним потребам ринку. Всі три проблеми мають спільний знаменник: Національна стратегія розвитку ШІ до 2030 року, ухвалена у 2021-му, залишається переважно декларативним документом.
Геополітика ШІ: нерозв’язані питання цифрового суверенітету
Документ OpenAI відверто орієнтований на американський контекст. Це визнають самі автори: «Ці ідеї зосереджені на Сполучених Штатах як на відправній точці». Але за межами США ШІ-гегемонія є не лише технологічним, але й геополітичним питанням. Той, хто контролює фундаментальні моделі, контролює і межі можливого: що є фактом, що інтерпретацією, а що — небезпечним висловлюванням. Це не нова логіка: залежність від зовнішньої інфраструктури відтворює ту саму асиметрію влади, але вже не між сусідніми державами, а між глобальними технологічними платформами та всіма іншими.
Якщо ChatGPT або аналогічна американська модель стане стандартною основою для обробки документів, медичних записів чи судових рішень в Україні — це означатиме не просто технологічну залежність, а делегування частини державної функції приватній іноземній інфраструктурі. Євросоюз усвідомлює цю логіку і, попри значні витрати та суперечності, будує власні моделі, власний регуляторний механізм і ШІ-інфраструктуру. Для України цей виклик поки залишається поза рамками практичного планування — не через відсутність розуміння, а через інші проблеми, які повинна вирішувати наша держава. Наслідком цього є щоденне збільшення технологічного розриву між Україною і країнами — лідерами в галузі розробки ШІ.
OpenAI, публікуючи власне бачення майбутнього, робить саме те, що й має робити успішна корпорація: перетворює власні інтереси на загальний порядок денний. Правила, написані однією корпорацією, відображають інтереси цієї корпорації. Найважливіше питання сьогодні — не «чи правильні ідеї закладено в документі OpenAI», а «хто матиме право голосу у формуванні технологічного майбутнього». Поки Україна концентрує ресурси на виживанні, технологічне майбутнє конструюється без неї. Питання не в тому, чи справедливо це, а в тому, коли і як Україна повернеться за стіл, де ці рішення ухвалюються.
