23–26 квітня в Києві на ВДНГ відбувся книжковий фестиваль «Книжкова країна». Цьогоріч погода випробовувала на міцність: нетиповий для квітня холод, шквальний вітер, дощ, сніг, град могли поставити під загрозу успіх фестивалю. Проте відвідувачів не бракувало. Письменниця і видавчиня Слава Світова прокоментувала атмосферу так: «На наш стенд Creative women publishing підійшли прекрасні дівчина і хлопець. Я у позі вітрувіанського чоловіка намагаюся собою втримати намет, колежанка показує наші книжки. Вітер тріпає всіма нещадно. Чуються крики. Дівчина і хлопець допомагають нам тримати намет. Хлопець каже: ця прекрасна інсталяція на КК свідчить про те, як ми живемо: всім зносить дах, але ми тримаємося з останніх сил».
Втішно, що в Україні сформувався великий прошарок людей, які відчувають потребу придбати книжки, відвідати зустрічі з письменниками, поспілкуватися з видавцями, — без огляду на погодні умови. Водночас організатори зазначили, що чимало людей потрапили на «Книжкову країну» вперше (нагадаємо, що фестиваль відбувається з 2024 року, навесні й восени).
Читайте також: Тамара Сухенко: «Читацькі клуби — це лабораторія діалогу та спільнототворення»
Кількість відвідувачів об’єктивно полічити складно, адже вхід на територію вільний, проте вона стабільно зростає з року в рік, як і кількість видавців та книгарень, що беруть участь у фестивалі (цьогоріч понад 100). Водночас дехто з видавців ухвалив рішення пропустити «Книжкову країну», можливо, для збереження сил на прийдешній «Книжковий арсенал».
Щодо програми, особливо помітним був грайливий стиль у назвах подій на кшталт: «Як їли, пили і тусили літератори XX століття?», «Шкільна програма з укр. літ.: норм чи стрьом?», «Як здолати нечитун», «Ніякої крінжи — українська завжди модна!», «Ідентичність як свобода: сила (і кайф) бути собою у скаженному світі».
Домінували теми жанрової літератури й культури — фентезі, горор, трукрайм, янґ-едалт, легка полиця, манга про Крим, настолки як спосіб триматися… Та й загалом атмосфера, дизайн, концепція фестивалю підтримують ідею читання як легкого дозвілля на будь-який смак.
Читайте також: Фестиваль нонфікшну про культуру відбувся в Києві
На цьому тлі виділялися кілька підкреслено серйозних подій з «високої полиці», як-от «Історія української державності в радянський період. Сучасний погляд», «Де ми зараз як культура: ми перемагаємо чи програємо?», «Феміністична класика: між маскою і свободою», чи «Ґеорґі Ґосподінов: ботаніка втрати і фізика смутку».
На фестивалі можна було послухати не лише киян, а й відомих письменників, поетів і перекладачів з-поза столиці, зокрема Володимира Єшкілєва, Юрія Андруховича, Остапа Сливинського.
Читайте також: Як організувати книжковий фестиваль: досвід Черкас
Тішить, що програма книжкового фестивалю була спрямована не лише на промоцію книжок, а містила й низку професійних розмов для видавців, зокрема про ціноутворення, доцільність м’яких обкладинок, нюанси написання приміток, досвід відкриття книгарень під час війни тощо.
Було традиційно багато творчих заходів і майстеркласів, причому не лише розважальних, а й максимально актуальних, із серцево-легенової реанімації та зупинки кровотеч. Дитяча програма також насичена: у деякі часові слоти доводилося обирати між кількома вартими уваги дитячими подіями на той самий вік. Попри загальну атмосферу легкості, соціально значущі акценти присутні в різних вимірах, від дорослої лекції «Слова мають значення: інклюзивний словник для всіх» до дитячого майстеркласу «Створи будку для безпритульної тваринки».
Як і торік, охочі мали змогу задонатити книжки на фронт і відвідати заходи від Культурних сил. Прикметно, що теми війни не обмежувалися одним організатором. Наприклад, дискусію «Цивільні та військові: точки порозуміння і прийняття» організувало видавництво «Stretovych», а подію «Наш досвід війни на письмі: розмова з авторами книг» провів Східноукраїнський центр громадських ініціатив. Ветеранські видавництва вже підбивали проміжні підсумки в рамках дискусії «Уроки війни: як змінилося життя ветеранських видавництв за п’ять років». Книжка Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» здобула Премію книжкових блогерів.
«Книжкова Країна, без сумніву, наймасовіша виставка, але тут все одно легко знайти тих, кого тобі треба.
Добре, що нині без дощу.
На всіх подіях, де встигла побувати, — переаншлаги.
Продажі — чудові.
Формати — різноманітні. Респект організаторам і книжковій спільноті», — підсумувала письменниця і видавчиня Мар’яна Савка.
Читайте також: Як «Текстура» формує читацьку спільноту в Івано-Франківську: інтерв’ю
