Поблажливі й невиправдані коментарі Західних експертів сприяють путінській агресії
Росії не потрібно захоплювати НАТО, щоб знищити альянс. Підживлення відчуття нестабільності може загальмувати торгівлю й інвестиції, розчавити економіку й призвести до політичних потрясінь. Залякування може підірвати солідарність альянсу: навіщо ризикувати, захищаючи країну, яка видається приреченою? Якщо Росія виграє війну нервів, решта додасться.
Тож, слова мають значення. Зокрема, зображувати країни російського сусідства економічно слабкими й беззахисними — так само шкідливо, як забезпечувати безпосереднє фінансування військової машини Кремля.
Але саме так учинив провідний німецький експерт з питань оборони, причому двічі. Карло Масала — викладач Вищої військової академії Бундесверу. Його спекулятивна книжка «Якщо Росія переможе» стала бестселером у Німеччині й перекладена багатьма мовами. Основне послання автора — актуальне і влучне: в Європі непевна безпекова ситуація, і нам потрібно запровадити великі зміни, щоб залишатися в безпеці.
Однак, подібно до багатьох коментаторів «старого Заходу», Масала втрачає фокус, коли заводить мову про дивні, болотисті місця на сході. У вступі його книжки розглядається сценарій, за якого два російські загони успішно атакують Естонію. «Захоплюють Нарву з півночі й сходу» за підтримки частини міського населення, якому протягом попередніх тижнів постачалася зброя (також непомітно для влади). Тим часом «замасковані під туристів» російські солдати допомагають провести морську десантну операцію на другому найбільшому острові Естонії, Гіюмаа.
Цей сценарій — не лише географічно й військово неграмотний, а й образливий і згубний. Він поширює уявлення, що Естонія, як і її латвійські й литовські сусіди, не має свободи прийняття рішень: це «нічийна земля», відкрита для вторгнення інших країн. Насправді це зовсім не так: країни Балтії — чи не найсильніші в Європі, коли йдеться про пильність і готовність до оборони. Думка, що їх можна заскочити зненацька, абсолютно намислена. Балтійці будуть запекло воювати. Вони знають, що стоятиме на карті.
Нещодавно Масала дав інтерв’ю чеському журналу Respekt (опубліковане англійською виданням EU Observer), в якому зазначив, що Естонію навів як приклад і що в Європі багато інших вразливих місць. Гаразд, та все ж неточність дратує. Краще було сказати, що інші місця є більш вразливими і навести яскравий приклад: Свальбард — норвезький арктичний архіпелаг, який, згідно з міжнародним правом, є демілітаризованою територією. Росія має туди безвізовий доступ і підтримує постійну присутність у занедбаному вугільному містечку.
Далі Масала зробив ще одне справді обурливе твердження, заявивши, що естонці скаржаться на його книжку, «бо їхній країні вже два роки бракує прямих іноземних інвестицій. Вони майже на нулі». Це дуже несправедливо. По-перше, тому що — неправда. Достатньо пошукати в інтернеті, щоб побачити, що 2025 року Invest Estonia зареєструвала інвестиції обсягом €431 млн.
Ба гірше, Масала приписує естонцям, обуреним його книжкою, приховані мотиви. Закиди нібито зумовлені не неточностями, а бажанням уникнути паніки серед інвесторів. Добре, що цей пан не викладає логіку, бо його слова позбавлені сенсу. Спочатку професор заявив (журналістику він теж не викладає) що його хибно процитували або переклали. Та у відповідь на представлені докази, визнав, що помилився. «Не соромтеся мене критикувати», — написав Масала.
Я не посоромився. Але не хочу робити з Масали цапа-відбувайла. Він має рацію щодо багатьох аспектів. Проте його недбалий, легковажний підхід ілюструє дійсно тривожну тенденцію: несерйозне ставлення коментаторів «старого Заходу» до безпеки прикордонних держав. Ігноруються і їхні реальні досягнення в галузі оборони й стримування, і реальна вразливість до роздування паніки на Заході. Ідеальна тема для лекцій в Академії Бундесверу.
