Ще до виборів в Угорщині лідер Словаччини Роберт Фіцо обіцяв продовжувати антиєвропейську політику, якщо Віктор Орбан втратить владу. Західна преса переконувала, що у разі політичних змін у країні, Росія може активніше зосередитися на Словаччині, намагаючись впливати на її політику та вибори. Та попри це, позиція Фіцо є значно складнішою, ніж може здаватися на перший погляд.
Словаччина залишається глибоко інтегрованою в європейські економічні та політичні структури. Членство в ЄС забезпечує країні суттєві фінансові вливання, доступ до спільного ринку та гарантії безпеки, від яких уряд навряд чи готовий відмовитися. Саме тому риторика прем’єра часто балансує між критикою Брюсселя та прагматичним збереженням усіх переваг членства.
Аналітики вважають, що у разі посилення зовнішнього впливу на внутрішню політику Словаччини, Фіцо опиниться перед складним вибором: або посилювати конфронтацію з ЄС, ризикуючи економічними втратами та політичною ізоляцією, або пом’якшувати тон і зберігати стратегічну лояльність до європейського курсу.
У коментарі Тижню словацька політологиня Анета Вілаґі з Університету Коменського у Братиславі зазначає, що для Фіцо тепер принципово зміниться те, що він втратить цінного союзника у протистоянні та критиці рішень ЄС, які зазвичай підтримує більшість держав-членів.
«Під час передвиборчої кампанії у Словаччині багато критиків Фіцо застерігали, що якщо він стане прем’єр-міністром, у Брюсселі з ним ніхто не взаємодіятиме. Однак той факт, що Віктор Орбан усе ж взаємодіяв із ним — і навіть поділяв спільні погляди та позиції у межах ЄС — Фіцо використовував для легітимації не лише себе, а й своєї політики. Тепер він втратить цю перевагу», — зазначає вона.
Водночас за словами словацької соціологині та політологині Ольги Дярфашової, така втрата союзника, передусім у протидії ЄС, підтримці Кремля та критиці Києва є суттєвою в кількох аспектах.
«Орбан був ще жорсткішим, він був радикалом і готовим переходити до більш конфронтаційного режиму, що дозволяло Фіцо залишатися більше у тіні. Крім того, Орбан мав набагато сильніші позиції всередині країни — він мав конституційну більшість у парламенті, тоді як Фіцо має лише просту й дуже крихку більшість (78 зі 150). Влада Орбана ґрунтувалася на силі його власної партії, тоді як Фіцо очолює коаліцію і стикається з численними внутрішніми проблемами та тертями в її межах, тому він не може дозволити собі бути таким жорстким, як Орбан», — зазначає вона Тижню.
Крім того, Ольга Дярфашова наголошує, що Орбан будував свою неліберальну «імперію» протягом 16 років, тоді як Фіцо перебуває при владі лише 2,5 роки.
«І третя причина полягає у тому, що Орбан був глибше вкорінений в ідеологічну концепцію консервативного націоналізму, тоді як Фіцо — хамелеонічний популіст, який зосереджений лише на збереженні влади та захисті своїх однопартійців від кримінального переслідування, з яким деякі з них стикаються. Підсумовуючи, позиції Фіцо значно слабші, і без Орбана він стане ще слабшим», — додає вона Тижню.
Чи втратить Фіцо здатність ефективно блокувати або сповільнювати певні рішення ЄС без підтримки Угорщини?
Протягом останніх років Орбан послідовно використовував механізми вето або затягування рішень ЄС у чутливих питаннях — від санкцій до бюджетної допомоги Україні. Коли позиції Будапешта і Братислави збігалися, виникав відчутний блок, здатний ускладнити досягнення одностайності. Тепер, без підтримки Угорщини, Фіцо не втрачає формального права блокувати окремі рішення ЄС, однак політична ефективність цього інструменту суттєво знижується.
На думку Анети Вілаґі, все залежатиме від конкретних переговорів. «Досі Словаччина формально не накладала вето ані на санкції, ані на допомогу Україні. Водночас вона підтримувала вето, застосовані Угорщиною. Іншими словами, риторично Фіцо був гучним критиком низки заходів ЄС, але йому не доводилося формально голосувати проти них. Цю роль фактично — зокрема й від його імені — виконував Орбан», — зазначає вона Тижню.
Утім тепер, якщо Фіцо захоче заблокувати рішення ЄС, йому доведеться діяти відповідно, а не лише говорити про це.
«Крім того, у випадках, коли рішення ухвалюються кваліфікованою більшістю, Словаччина не має можливості їх заблокувати. З огляду на не надто сприятливу репутацію Фіцо у Брюсселі, ймовірно, йому також бракуватиме дипломатичного впливу, необхідного для формування блокуючої меншості», — переконана словацька політологиня.
Асоційована дослідниця Центру глобальної Європи у GLOBSEC Оршоля Рацова додає Тижню, що у цьому плані Фіцо суттєво ослабне, якщо не знайде сильного союзника — а такого наразі він не має. «Прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш, імовірно, обрав би прагматичний шлях і приєднався до основної лінії ЄС», — каже вона.
Як це вплине на відносини з Україною?
Кілька днів тому міністр закордонних справ Чехії Петр Мацінка після зустрічі міністрів закордонних справ ЄС у Люксембурзі заявив, що Угорщина та Словаччина підтвердили готовність підтримати надання Україні позики від ЄС та двадцятий пакет санкцій проти Росії у разі відновлення постачання російської нафти через трубопровід «Дружба».
На думку Анети Вілаґі, Фіцо і далі дотримуватиметься стратегії подвійної риторики, використовуючи жорсткіші та більш конфронтаційні висловлювання всередині Словаччини, ніж у Брюсселі.
«Однак можна очікувати, що після втрати стратегічного партнера у вигляді Орбана йому, можливо, доведеться пом’якшити свою мову навіть на внутрішній політичній сцені, щоб уникнути очевидної суперечності. Водночас я не очікую, що найближчим часом у позиції словацького уряду щодо Києва відбудуться будь-які практичні зміни. Щодо конкретних дій у Брюсселі, як я вже згадувала, Словаччина досі не активно накладала вето на пропозиції ЄС у цій сфері. Я очікую, що це залишиться без змін», — каже вона Тижню.
Тим часом, Ольга Дярфашова припускає, що риторика Фіцо щодо України та санкцій проти Росії може стати обережнішою за нових обставин.
«Передусім тепер, коли нафтопровід “Дружба” знову працює, він втратив сильний аргумент для звинувачень і паплюження України. А щодо якихось практичних кроків у відносинах із Києвом? Я не очікую жодних позитивних ініціатив, але сподіваюся принаймні на менше звинувачень і безпідставної ворожості», — додає вона Тижню.
