Протягом попередніх місяців курс гривні щодо долара США кілька разів досягав нових рекордів. Що спричинило таку динаміку, як Нацбанк намагався тримати гривню і чого чекати далі?
У кого сильніший тил
Відставний генерал австралійської армії, військовий оглядач Мік Раян нещодавно написав, що російсько-українська війна «зайшла у класичний глухий кут, де жодна зі сторін не може здобути рішучої перемоги». На його думку, зміна цієї ситуації можлива або через значне покращення оперативної доктрини й організації військ чи технологічний прорив, або внаслідок краху політичної волі однієї зі сторін, спричинений невдачами на полі бою, широким народним невдоволенням, тиском союзників тощо.
Тобто генерал Раян говорить про дедалі важливішу роль запілля у нашій війні проти російського агресора. Ймовірно, першим впаде той, у кого посиплеться опора фронту, а не сам фронт. Звісно, найважливішим матеріальним стовпом для війська є національна економіка, адже, як відомо, для успіху у війні потрібні «гроші, гроші та ще раз гроші».
Нині ми поговоримо про Національний банк України (НБУ) як інституцію, відповідальну за забезпечення монетарної складової української економіки. Зокрема розглянемо його валютну політику, яка привертала значну увагу від початку поточного року.
Російські обстріли, Трамп та інші чинники
Якщо протягом 2025 року курс гривні щодо долара США переважно коливався у коридорі 41–42 грн, то на початку 2026-го відбулося різке падіння: до 43,4 грн у січні, потім 44,2 у березні. Станом на кінець квітня курс і далі перевищує 44 грн за долар США. Втім, це досі далеко від закладеного в бюджеті на 2026 рік курсу 45,6 грн.
Тенденція на послаблення гривні зумовлена низкою внутрішніх та зовнішніх чинників. Серед внутрішніх ключовим називають фактор енергетичного імпорту. Масштабні пошкодження енергогенерації спричинили різке підвищення попиту на імпортне енергообладнання. Відповідно, сформувався значний дефіцит іноземної валюти, позаяк держава та бізнес потребували її для розрахунків з імпортерами.
Проблеми з електропостачанням потягнули зростання витрат на автономну генерацію, змусивши бізнес підвищувати ціну товарів. Очікування вищих цін стали стимулом обмінювати вільну гривню у валюту для нагромадження запасів сировини, що також штовхало курс гривні донизу.
Нарешті, негативний тиск на гривню відбувається через затримування фінансової допомоги від ЄС. Ситуація має змінитися завдяки зміні влади в Угорщині, однак на перші транші доведеться чекати ще декілька тижнів.
Очевидно, найвагомішим зовнішнім чинником стала війна на Близькому Сході.
- По-перше, проти гривні почало грати зростання цін на пальне. Оскільки Україна майже повністю залежить від імпорту палива, попит на валюту та інфляція сприяли девальвації (подібно до сценарію з енергообладнанням).
- По-друге, зіграв роль фактор зміцнення долара США. Світовий попит на нього зріс через зростання цін енергоносіїв, а також через перетікання активів до США на тлі глобальної нестабільності.
Інтервенції та жорстка політика НБУ
Позаяк валютна політика НБУ перебуває у так званому режимі «керованої гнучкості», банк постійно вживає заходів для запобігання надмірним коливанням курсу. Основний серед них — валютні інтервенції (купівля чи продаж валюти на міжбанківському ринку з метою балансування попиту й пропозиції). Згідно з даними НБУ, у березні 2026 року обсяг чистого продажу валюти Нацбанком був найбільшим з грудня 2024-го — $4,8 млрд. Відповідно, це позначилося на обсягу валових міжнародних резервів, що скоротилися з $57,7 млрд у січні до $52,0 млрд станом на перше квітня поточного року.
Серед непрямих заходів НБУ основним є підтримування високої облікової ставки (15 %). Тут Нацбанк має дві цілі: втримування населення від переходу з гривні в іноземну валюту завдяки привабливості гривневих активів, а також протидію інфляційному тиску.
Втім, українські економісти часто висловлюють сумніви щодо дієвості трансмісійного механізму облікової ставки в наших реаліях. Надмірна жорсткість монетарної політики є фактором гальмування економічного зростання. Висока облікова ставка означає не тільки привабливі депозити, але й дорогі кредити. А це призводить до подорожчання інвестиційних ресурсів для підприємців. Іншим негативним наслідком високих процентних ставок є висока вартість державного боргу, що в умовах війни постійно збільшується.
Нехай 30 січня 2026 року НБУ зменшив облікову ставку з 15,5 % до 15 %, це все ще зависокий рівень для того, щоб комерційне кредитування реально могло пожвавитися. Зважаючи, що споживча інфляція нині перебуває на рівні 7,9 %, Нацбанк має підстави для перегляду облікової ставки в бік зниження.
Потрібна чітка стратегія
До кінця 2026 року базовим сценарієм коливання курсу гривні є рух у коридорі 44–45 грн за долар США. Звісно, якщо не трапиться нових потрясінь на кшталт глобальної нафтової кризи, а міжнародні резерви НБУ й надалі перебуватимуть на історично високому рівні.
Головним фактором стабілізації має стати початок надходження коштів ЄС після зняття угорського вето з договору про 90 млрд євро кредиту. Донині будь-які затримки чи дискусії в Європарламенті щодо траншів відбивалися на котируваннях міжбанку, однак невдовзі цей фактор має бути нарешті знятий.
Девальвація нині для нас дуже небажана, позаяк вона є основним фактором подорожчання імпорту. Згадані енергоносії, обладнання, пальне, озброєння й низка інших потрібних нам товарів миттєво дорожчають унаслідок знецінення гривні.
Оскільки підтримка стабільності національної валюти — головний конституційний обов’язок Нацбанку України (стаття 99 Конституції України), у нього повинна бути чітка стратегія гарантування стабільності гривні. Нині ж його політика нагадує постійне реагування на чинники курсоутворення, хоч і є частково ефективною завдяки значним обсягам резервів. Без чіткої стратегії курси долара, євро та інших валют постійно битимуть нові рекорди.
