На початку 2026 року уряд оголосив про запровадження нових і розширення чинних програм ветеранської політики. Розбираємося, що зроблено і що потрібно робити для підтримки наших захисників.
Країна ветеранів
На початку п’ятого року широкомасштабної російсько-української війни риторика у публічному просторі відчутно змінилася. Якщо протягом 2025-го ми були свідками незліченних спроб домовитися про мир (передусім за посередництва США), то нині дедалі частіше кажуть, що бойові дії триватимуть іще не один рік, а нардеп Мережко навіть заявив про готовність України воювати ще 10 років.
Як би довго не тривала війна, Україна вже стала країною ветеранів. Згідно з даними Єдиного державного реєстру ветеранів війни (ЄДРВВ), станом на жовтень 2025 року у нас налічувалося понад 1,3 млн осіб зі статусом учасника бойових дій (УБД). У Мінветеранів прогнозують, що після завершення війни та демобілізації загальна кількість осіб, які підпадатимуть під ветеранську політику, враховуючи самих ветеранів, членів їхніх сімей та родини загиблих, може сягнути 5–6 млн осіб. І з роками ця оцінка переглядатиметься тільки в бік збільшення.
Нововведення–2026
Напрями ветеранської політики українського уряду можна розбити на три категорії: допомога з реабілітацією (медична, психологічна допомога тощо), допомога з працевлаштуванням (включно з підтримкою ветеранського бізнесу), організація публічного та приватного простору (наприклад, для полегшення пересування ветеранів з інвалідністю). Окремо здійснюються зусилля для спрощення бюрократичних процедур, потрібних для отримання допомоги.
Показовою є динаміка витрат держави на ветеранську політику. У 2025 вони становили 12,6 млрд грн, а на 2026 заплановано близько 18,9 млрд — зростання в півтора раза. Втім, на тлі інших видатків сума є доволі незначною (наприклад, на освіту заплановано 265 млрд).
На одному із засідань Кабінету Міністрів у лютому 2026-го прем’єр-міністерка Юлія Свириденко заявила: «Працюємо, щоб більше ветеранів змогли знайти себе в цивільному житті, щоб люди, які віддали свій час, сили й здоров’я для захисту країни, мали не лише пільги, а й вибір професійного шляху — і в державному, і в приватному секторах». Справді, з початку поточного року уряд запровадив низку програм для підтримки ветеранів, зокрема такі (згідно з публікацією в «Урядовому кур’єрі»).
- Державна програма «Ветеран.Робота» на 2026–2027 роки.
Програма включає професійну адаптацію ветеранів, перекваліфікацію, супровід працевлаштування та розвиток кар’єрних можливостей після служби. Була розроблена цифрова платформа «Кар’єра ветерана», нині там є понад 65 тисяч вакансій, понад 3 тисячі зареєстрованих ветеранів і майже тисяча роботодавців. - Розширення програми компенсації оренди житла.
Отримати кошти на покриття оренди можуть ветерани, які втратили або мають пошкоджене житло на тимчасово окупованих територіях, ветерани з числа ВПО, які не мають власного житла чи мешкали у домівках, що не були їхньою власністю, особи, які повернулися з полону й житло яких залишилось на окупованій РФ території. - Державна субвенція громадам на створення ветеранських просторів.
У 2026 році фінансування отримають 15 громад. Це будуть центри, де ветерани та їхні родини зможуть одержати консультації, послуги й підтримку в поверненні до активного життя у громадах. - Запроваджено спеціальний статус суб’єкта ветеранського підприємництва, щоб ветерани мали доступ до програм фінансової підтримки, грантів, пільгових та інших інструментів розвитку власної справи.
Ці та запроваджені раніше можливості для ветеранів зібрано на платформі «Ветеран.Про».
У коментарі для Тижня ветеран російсько-української війни, начальник відділу Міністерства у справах ветеранів України у Запорізькій області (2020–2023) Костянтин Денисов поділився міркуваннями щодо нововведень уряду:
«Сьогодні діють різні державні програми у сфері соціальної та професійної адаптації ветеранів після служби (навчання, перекваліфікація тощо), але вони не враховують набутий ветеранами на війні досвід. Зокрема, щодо управління БПЛА та НРК. Якщо курси з БПЛА держава ще може оплатити, то жодної згадки про НРК досі немає. Те саме стосується досвіду управління вантажними автомобілями, автобусами чи мікроавтобусами. Чинні державні програми не забезпечують ветеранам умов для опанування цих професій. Вже зараз на ринку наявний дефіцит таких водіїв (звідси високі зарплати у вакансіях), а ветерану вкрай малоймовірно пройти за ними пільгове навчання».
Підхід до компенсації оренди Костянтин Денисов вважає малоефективним: «Така компенсація можлива у разі наявності офіційного договору оренди житла, що наразі є поодинокими випадками. Тому навряд ця програма буде результативною. Більш дієвим може бути пільгове оподаткування доходів ветерана (його родини), який самостійно будує собі житло за власні кошти».
Щодо субвенції громадам на створення ветеранських просторів: «Держава декілька років поспіль закуповує комплексну соціальну послугу з формування життєстійкості в територіальних громадах. На 2026 рік у державному бюджеті закладено 1 млрд грн на цю послугу. Вона надається на базі центрів життєстійкості, яких станом на вересень 2025 року в Україні відкрито 326. У 2026 році планується збільшити їх кількість до понад 400. Послуги психосоціальної підтримки ветеранам можна надавати на їх базі без додаткового фінансування нових просторів».
Так само, на думку Денисова, потребує удосконалення підхід до допомоги ветеранам-підприємцям: «Наразі нічого, окрім назви, цей статус не надає. Навіть попри чинний профільний закон від 31 липня 2025 року за № 4563-IX. Ветерани не мають податкових чи кредитних пільг на бізнес, фінансова підтримка обмежується грантами від центру зайнятості та Державної установи “Український ветеранський фонд” Мінветеранів. Саме такі пільги мають лягти в основу стимулювання ветеранського підприємництва, зокрема в пріоритетних для національної економіки галузях. До речі, чинний з 1993 року Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачає пільги з податку на прибуток для підприємств ветеранів війни. Але на сьогодні це не відображено у Податковому кодексі та не має підстав для реалізації на практиці».
Ветерани як основа національного процвітання
Коли б не закінчилася війна, реінтеграція ветеранів стане визначальним чинником повоєнного життя в Україні. Зважаючи на постійний виїзд невійськовозобов’язаних українців за кордон, частка ветеранів і членів їхніх сімей ставатиме дедалі більш домінантною у структурі населення. Для нас життєво важливо, щоб після повернення ветерани отримали можливості долучитися до відбудови України відповідно до свого бажання: хай у ролі підприємців чи працівників за фахом.
Невдала політика реінтеграції може призвести до хвилі еміграції ветеранів, які не бачитимуть перспектив удома. Ветерани не мають після війни «воювати» ще й із державою за отримання допомоги. Всі бюрократичні процедури мають бути максимально спрощені й позбавлені навіть натяку на корупційну складову.
Читайте також: Міністерство ветеранів: реальний чи символічний орган виконавчої влади
Держава має розглядати ветеранів не як отримувачів соціальної допомоги, а як рушіїв місцевого та національного економічного розвитку, платників податків, наповнювачів бюджету, основу для майбутнього процвітання української нації.
