У листопаді 2022 року вся країна раділа звільненню Херсона. Але тепер місто щодня у воєнних зведеннях. Як виживає? Журналістка Ukrainian Witness Вікторія Гнатюк та відеооператорка Марія Шевченко вирушили до Херсона, щоб показати реальність людей, які щодня перебувають під прицілом російських військ.
Сьогодні в’їзд до Херсона захищений сітками, а зелене світло на світлофорі визначає не черговість проїзду, а безпечність руху – чи є у небі ворожі FPV-дрони. Їхати треба швидко, адже зелене світло у будь-який момент може стати червоним.
Те, що відбувається у Херсоні, місцеві жителі описують коротко: «Людське сафарі». Жінка, яка раніше виїжджала, але повернулася, каже, що не уявляла, наскільки погіршиться ситуація. За її словами, дрони, гради, артилерія та міномети б’ють «кожного дня, 24/7».
Лише з початку 2026 року, за даними Херсонської ОВА, у місті та області зафіксовано більше 50 загиблих та понад 450 поранених. Російські військові цілеспрямовано полюють дронами на цивільних: бачать людину, «змальовують» та вбивають.
Врятувати живих. Забрати мертвих
Команда Ukrainian Witness провели кілька днів із волонтером Андрієм Пєтуховим, відомим як «Боксер». Переживши окупацію у Херсоні, зараз він допомагає жителям евакуюватися з небезпечних зон міста та області.
«З кожним роком все гірше і гірше. Люди кажуть, що надіються, а вони просто не помічають, як стає все гірше», – каже Боксер.
Кожен виїзд – це величезний ризик, іноді на евакуацію є не більше п’яти хвилин. Разом із поліцією волонтери намагаються вивозити сім’ї з дітьми з «червоних зон», звідки оголошена обов’язкова евакуація. Проте іноді стикаються з опором. Ми стали свідками, як у селі Станіслав родина з трьома дітьми зачинилася в побитому будинку без вікон і відмовилася виїжджати. Тепер справа піде до суду, щоб примусово евакуювати дітей зі смертельно небезпечної зони.
Але є й інші випадки – дідусь із Широкої Балки погодився евакуюватися лише після того, як росіяни вщент розбили його дім. Зі сльозами він вивозив найцінніше, що вціліло, – вагітну кролицю і собаку Боню.
Окрема частина роботи команди Андрія – евакуація тіл загиблих. Боксер розповів нам про моторошні випадки – колись він діставав тіло, що пролежало понад 20 днів у розбитій ванні, і допомагав перепоховати сина, якого мати самотужки закопала на подвірʼї.
Разом з нашою знімальною групою Боксер вирушив забрати тіло чоловіка: його росіяни вбили FPV-дроном прямо у будинку. За його словами, про евакуацію тіл просять і самі херсонці, і поліція, і військова адміністрація. Родичі просять зібрати хоча б якісь останки тіл, розірваних снарядом.
«Тут все літає»
Попри тотальну небезпеку Херсон – це місто контрастів. Якщо популярна вулиця Суворова зараз порожня через дронову загрозу, то в Таврійському мікрорайоні їздить громадський транспорт, гуляють родини з дітьми, а в кав’ярнях готують лате і капучино. Проте цей відносний спокій може закінчитися будь-якої миті, адже зона полювання ворожих безпілотників постійно розширюється.
Продовжують працювати комунальники. Знаменитий Дніпровський ринок перебуває у «червоній зоні», але теж працює – тут продають свіжу рибу та червону полуницю. Проте самі продавчині кажуть: «Червона зона – тут все літає». Щойно чують звук ворожого безпілотника, кидають товар і біжать ховатися. Але на питання, чи не страшно через постійні обстріли, місцеві відповідають: «А що робити?».
У цій же «червоній зоні» під постійною загрозою тримається і місцевий пологовий будинок, який кілька разів атакували росіяни. Завідувач акушерського відділення Петро Маренковський розповів, що до війни тут приймали 1300–1500 пологів на рік, натомість за 2025 рік народилося трохи більше сотні дітей.
Херсон сьогодні – це місто, де люди намагаються жити далі в умовах, які важко назвати придатними для життя. Хтось п’є каву на лавці під звуки виходів, хтось відмовляється залишати розбитий будинок, бо «треба дивитися за тваринами», а хтось щодня ризикує собою, щоб просто забрати тіла загиблих для гідного поховання.
