Два десятиліття тому, коли уряди посткомуністичних країн дедалі тісніше зближувалися з Брюсселем, головним аргументом була економіка: заможніший Захід обіцяв вищі зарплати та кращий рівень життя.
Нині ж, на тлі руйнування післявоєнного порядку та сумнівів політиків щодо надійності США, мотиви змінилися. Країни прагнуть приєднатися до ЄС не стільки задля добробуту, скільки заради безпеки. Саме тому такі держави, як Ісландія та Норвегія, які раніше розглядали членство й відмовилися від цієї ідеї, знову повернулися до цієї дискусії.
Норвегія і нова дискусія про ЄС
Норвегія подала заявку на вступ до ЄС у 1992 році, але відхилила членство на референдумі через два роки. Серед основних причин була втрата контролю над видобутком нафти та газу, а також над прибережними водами.
Хоча більшість норвежців досі не підтримують членство в ЄС, табір «за» зростає протягом останніх 18 місяців. Зокрема, опитування для видань Dagsavisen та FriFagbevegelse свідчить, що 51% респондентів підтримали би вступ до ЄС, якби референдум відбувся завтра. 33% проголосували б «за», а 17% ще не визначилися.
Найбільш активними противниками членства Норвегії в ЄС є молодь — близько 60% опитаних віком до 30 років проголосували би «проти». Лють Трампа на Норвегію через рішення не присуджувати йому Нобелівську премію миру також, схоже, допомогла змінити погляди людей.
Дискурс про можливе членство у публічний простір повернула очільниця консервативної партії Іне Еріксен Сьорейде, яка перебуває в опозиції. Вона стверджує, що в умовах воєн та загроз, що зростають по всьому світові, відносини на відстані між Брюсселем і Осло більше не відповідають поставленим завданням.
«На мою думку, а також на думку моєї партії, нам було би вигідніше стати повноправними членами ЄС. Я постійно говорю про необхідність конструктивної дискусії, заснованої на тому, яким є ЄС сьогодні, а не яким він був у 1994 році», — переконана вона. Ймовірно, поновлення цієї дискусії ніщо інше, як спроба об’єднати навколо себе більше електорату.
Виконавча директорка Українського центру європейської політики Любов Акуленко вважає, що якщо з цією темою системно працювати, то прихильників у Норвегії ставатиме дедалі більше: наступні вибори відбудуться у 2029 році, і, швидше за все, після них можливі зміни.
«У 2027 році Ісландія планує провести референдум щодо вступу до ЄС. У разі позитивного результату це створить додатковий тиск на Норвегію, адже обидві країни видобувають нафту й газ та активно займаються рибальством. Норвегія опиниться в нерівних умовах, і це може прискорити її вступ до ЄС», — додає вона.
ЄС повертається у політику Ісландії
Власне, 29 серпня Ісландія проведе референдум, щоб вирішити, чи варто поновити переговори про членство в Європейському Союзі. Як зазначає видання Bloomberg, країна прискорює перехід до більш тісної співпраці зі своїми європейськими партнерами після геополітичних змін, включаючи митні бар’єри, встановлені Трампом, які зробили США менш надійним партнером.
У коментарі Тижню професор сучасної історії Ісландського університету та голова правління Дослідницького центру EDDA Валур Інгімундарсон, наукові інтереси якого зосереджені на міжнародній історії, геополітиці й безпеці, арктичній політиці та управлінні, а також на оборонній та безпековій політиці Ісландії та її відносинах зі Сполученими Штатами і НАТО, зазначає, що дві з трьох партій урядової коаліції — центристсько-ліберальна Партія відновлення та Соціал-демократична партія — під час формування уряду у грудні 2024 року вирішили включити до урядової програми проведення референдуму не пізніше 2027 року щодо продовження переговорів про вступ до ЄС, які були формально призупинені у 2015 році.
«Третя, Народна партія — своєрідна суміш поміркованої лівої та правої популістської партії — виступає проти вступу до ЄС, але не заперечувала проведення референдуму. Партія відновлення була рушійною силою у цьому питанні, особливо її голова та міністерка закордонних справ Торгердур Катрін Гуннарсдоттір. Соціал-демократи спочатку були обережнішими, побоюючись, що це питання поглине внутрішньополітичний порядок денний уряду. Те, що винесло питання ЄС на порядок денний раніше, ніж багато хто очікував, і призвело до рішення провести референдум наприкінці серпня цього року, — це нестабільна й невизначена геополітична ситуація. Гуннарсдоттір просувала це питання, заручившись підтримкою прем’єр-міністерки Кріструн Фростадоттір, аргументуючи, що це створює можливість», — зазначає Валур Інгімундарсон Тижню.
За його словами, немає жодних шансів, що Ісландія приєднається до ЄС, якщо вона втратить повний і абсолютний контроль над своїм головним природним ресурсом — рибальством, яке є традиційною основою ісландської економіки, у той час, коли у більшості інших країн ЄС рибальство становить лише невелику частку ВВП.
«Але Гуннарсдоттір вважає, що ЄС може бути готовим укласти прийнятну угоду з Ісландією через небезпечну геополітичну ситуацію. У разі позитивного результату референдуму щодо ЄС, найбільш суперечливі розділи, що залишилися — Ісландія завершила близько третини до призупинення переговорів, — про рибальство та сільське господарство — будуть відкриті першими, що відображає цей оптимізм», — додає Валур Інгімундарсон.
Щодо підтримки ісландцями вступу до ЄС, то наразі це важко спрогнозувати.
«Це питання 50/50. Згідно з нещодавнім опитуванням, 52% опитаних висловилися “за” відновлення переговорів, 48% — “проти”. Думаю, подальший розвиток геополітичної ситуації може відіграти тут роль, зокрема погрози США щодо Гренландії, які поки що не відігравали помітної ролі у дискусії. Наразі вона все ще характеризується повторенням аргументів попередніх дебатів про ЄС — рибальство та суверенітет проти нижчих відсоткових ставок і дешевших іпотечних кредитів тощо», — підкреслює експерт Тижню.
Чи вплине вступ Норвегії та Ісландії на членство України?
Стаття видання Politico про те, що членство України в ЄС може бути «відсунуто» через те, що Ісландія та Норвегія думають приєднатися до Європейського Союзу, аби гарантувати безпеку своїм громадянам, викликала дискусії про те, чи справді так станеться.
В Єврокомісії спростували ці чутки та заявили, що не повʼязуватимуть вступ України в Євросоюз із вступом до блоку Ісландії та Норвегії.
«Ми дуже чітко заявили, що Європейська Комісія від імені Європейського Союзу віддана всім країнам, які ви згадали, на різних етапах їхнього вступу або, у випадку Ісландії, у прагненні відновити процес її вступу. І на даний момент нам немає чого додати до цього. Я можу з упевненістю сказати, що ці дві речі не пов’язані, і ми категорично відкидаємо будь-які такі припущення», — прокоментував заступник головної речниці Європейської Комісії Олоф Гілл.
Тим паче, що у практиці Брюсселя немає єдиної лінійної черги, де країни просуваються послідовно одна за одною, натомість кожна держава проходить індивідуальний трек переговорів відповідно до темпів виконання критеріїв, стану реформ та політичних рішень держав-членів. До того ж, український трек вступу має окрему геополітичну вагу, пов’язану з безпековим виміром для всієї Європи, що робить його унікальним у політичному сенсі.
У дискусіях про майбутнє розширення ЄС дедалі частіше звертають увагу на те, що, наприклад, потенційний вступ Норвегії може мати позитивні моменти для України.
«Норвегія є однією з найбагатших країн світу з потужним суверенним фондом (понад $1,6 трлн) і стане нетто-платником до бюджету ЄС. Її внески можуть зменшити фінансові страхи ЄС і полегшити фінансування українських програм, зокрема відбудови», — зазначає виконавча директорка Українського центру європейської політики.
