Коли ми збирали наші валізи, американці й ізраїльтяни бомбардували Іран. Мимоволі я подумав, що в нашому готелі у мексиканській Рів’єра-Майї ми, вочевидь, не втечемо від цієї нової війни, принаймні в інформаційному полі. Так і сталося, кожне ввімкнення готельного телевізора відправляло наc на Близький Схід з усіма медійними наслідками найновішої з воєн. Чи можна від неї і всіх інших воєн утекти в комфорт мексиканської Рів’єри-Майї, прегарної частини півострова Юкатан на лазуровому узбережжі Карибського моря? Мабуть ні. Нам точно вдалось утекти від дуже морозної і сніжної цьогорічної канадської зими.
Уже кілька років на початку березня ми мандруємо в те саме місце, щоб за допомогою південного сонця й теплого Карибського моря зарядити наші дещо розряджені біологічні акумулятори. Ці кільканадцять проведених у комфорті днів мають допомогти нам легше перескочити до дедалі ближчої весни й пов’язаних із нею нових надій.
Колись ми любили відвідувати Маямі з усім тим, що воно може запропонувати взимку: сонце, тепло, океан, багате кулінарне й культурне життя, але відколи настали часи Трампа, Флорида асоціюється в мене виключно з цим, без сумніву, талановитим шоуменом, який вигадав собі роль президента найпотужнішої держави у світі, ми перестали туди їздити.
Минуло кілька років, і знову модною стала Мексика, яка так багато нам, спраглим достиглого тепла, може запропонувати. Звісно, і тут неможливо втекти від американців, які приїжджають у Мексику не менш масово, ніж їхні північні сусіди канадійці. Цьогоріч я собі замовив в інтернеті бейсбольний кашкет із написом «Канада не продається», що є алюзією до публічних марень Трампа про приєднання — поки що без війни — Канади як 51-го американського штату. Поки що тільки кілька місцевих працівників курорту Барсело в Плая-дель-Кармен відреагувало вітанням на мою нову кепку. Американці ввічливо уникають теми, хоча, звісно ж, помічають логотип на моєму кашкеті, а деякі навіть зізнаються, що їм дуже прикро, до чого дійшло керівництво держави. Я розумію їхній жаль, але зрештою це їхні земляки обрали собі таку, а не іншу владу.
Я обіцяв собі, що не буду більше вдаватись у політичні дискусії, бо це призводить тільки до чергових розчарувань, хоча як стверджує моя високоосвічена донька, «усе навколо — політичне, і від політики неможливо втекти». Утім у мене є й гарна новина з останніх днів, вона вкорінена в довгу традицію канадської політики. У щорічному оцінюванні, організованому американським часописом «Newsweek» у співпраці зі «Statista», німецькою інтернет-платформою, що спеціалізується у зборі даних, оголосили рейтинг 250 лікарень. Було проведено анкетування серед медичних експертів для порівняння даних щодо досвідів пацієнтів і показників якості з понад 2500 лікарень в 32 країнах. Метою рейтингу було надати потенційним пацієнтам найадекватнішу і при цьому об’єктивну інформацію.
Лікарня Toronto General, що є частиною University Health Network (UHN), піднялась на одну позицію порівняно з минулим роком, опинившись прямісінько за Mayo Clinic із Рочестера в штаті Міннесота у списку найкращих лікарень світу 2026 року.
«Як поглянути на цей список найкращих, ми побачимо, що у світі дуже небагато місць, про які можна сказати, що ти можеш потрапити в найкращу лікарню у світі, і неважливо, чи ти належиш до найбагатших чи найменш привілейованих людей у суспільстві — ти отримаєш такий же догляд», — сказав генеральний директор UHN Кевін Сміт.
Тут ми повертаємося до політики. Якщо визнана найкращою у світі американська Mayo Clinic є приватною інституцією і, що з цього випливає, дуже дорогою, то Toronto General — це комунальна лікарня, що входить до системи медичного страхування Ontario Health Insurance Plan (OHIP), до якої мають доступ усі мешканці Онтаріо, включно з тисячами нещодавно прибулих біженців із охопленої війною України. Я також мав можливість отримати медичну допомогу саме в цій лікарні і чудово усвідомлюю, наскільки суспільно важливою є державна служба охорони здоров’я. Канада десятиліття тому, маючи широкий суспільний консенсус, запровадила державну систему охорони здоров’я, і це є наслідком саме зрілої політичної системи цієї країни.
Тож коли для інформаційного балансу я читаю повідомлення, що нас оточують не тільки війни, але й суспільства, які дбають про здоров’я своїх громадян, то стає трохи легше на душі.
Хотілося б, аби більше з нас могли також час від часу підзарядити свої біологічні акумулятори подалі від війни, в найкращих із можливих умовах, хоча б таких, які можна знайти на Рів’єра-Майя на мексиканському півострові Юкатан.
