Цього року у Німеччині відбудуться вибори до п’ятьох федеральних парламентів (ландтагів). У березні голосують Баден-Вюртемберг та Рейнланд-Пфальц, а у другій хвилі у вересні візьмуть участь Саксонія-Ангальт, Мекленбург-Передня Померанія та Берлін. Ці вибори не просто регіональна подія, а важливий індикатор політичних настроїв у країні. Їхні результати матимуть довготривалий вплив як на внутрішню політику, так і на роль Німеччини в Європі.
Перші висновки уже можна зробити з голосування у Баден-Вюртемберзі, яке відбулося 8 березня. Перемогу з мінімальною перевагою над «Християнсько-демократичним союзом» здобули «Союз-90/Зелені». А ось правопопулістська «Альтернатива для Німеччини» посіла третє місце з результатом 18,8%, що стало їхнім найкращим показником на заході Німеччини.
Видання Politico пише, що хоча значну увагу приділяли зростанню популярності «Альтернативи для Німеччини» у колишній Східній Німеччині, де партія значно випереджає конкурентів в опитуваннях у регіоні, зростання популярності партії на національному рівні значною мірою зумовлене її успіхами у більш густонаселеній західній частині країни. Це може засвідчити, як «Альтернатива для Німеччини» змогла скористатися економічним занепокоєнням, що наростає, щоб розширити свою підтримку.
У коментарі Тижню німецький професор політичних наук у Університеті Йоганна Гутенберга у Майнці Кай Арцгаймер зазначає, що «Альтернатива для Німеччини» від самого початку мала сильніші позиції у східнонімецьких федеральних землях, оскільки традиційні партії там менш укорінені, а попит на нативістську політику з різних причин є вищим.
«Приблизно з 2023 року можна було спостерігати, що медіа та демократичні партії дедалі більше нормалізують “Альтернативу для Німеччини”, її риторику та теми, хоча водночас стає відомо все більше про зв’язки партії з відкритим правим екстремізмом. Це, а також висока актуальність теми біженців/імміграції/мультикультуралізму пояснює, чому партія набирає сили і на Заході. Водночас підтримка на Сході ще більше зросла, тож попри загалом вищий рівень, все ще існує чітка різниця між Сходом і Заходом», — каже він.
Олів’єро Анджелі — політолог, філософ Дрезденського технічного університету та координатор дослідницького центру MIDEM (Mercator Forum Migration and Democracy), який аналізує політичну та соціальну динаміку міграції в Європі, зокрема зростання ультраправих партій та їхній вплив на демократичне врядування, додає у коментарі Тижню, що якщо під «нормалізацією» розуміти те, що голосування за «Альтернативу для Німеччини» стає більш поширеним географічно та соціально, то це справді відбувається.
«Партія вже не обмежується лише східною Німеччиною. Вона набирає популярність і у заможних західних регіонах, а її привабливість не обмежується стереотипним виборцем — чоловіком середнього віку. Вона також користується помітною підтримкою серед молодих виборців. Наприклад, на федеральних виборах 2025 року “Альтернатива для Німеччини” отримала близько 21% голосів серед виборців віком від 18 до 24 років», — зазначає він.
Попри те, що чимало аналітиків розглядають результат виборів у Баден-Вюртемберзі як сигнал для інших регіонів, його навряд чи можна вважати значним проривом «Альтернативи для Німеччини» у західній частині країни.
«На мій погляд, першою ознакою успіхів на Заході були вибори до ландтагу Нижньої Саксонії у 2022 році, на яких “Альтернатива для Німеччини” змогла подвоїти свою частку голосів порівняно з 2017 роком до 11%, після чого у 2023 році відбулися вибори у Баварії та Гессені. В останньому партія ще два з половиною роки тому набрала майже стільки ж голосів, скільки зараз у Баден-Вюртемберзі», — зазначає Тижню Кай Арцгаймер.
«Альтернатива для Німеччини» і нова політична реальність: сигнал із Баден-Вюртемберга
Баден-Вюртемберг протягом десятиліть вважався одним із найстабільніших оплотів консервативної політики у Німеччині. Регіон традиційно називають «серцем» німецького автопрому, адже саме тут розташовані штаб-квартири і ключові виробничі потужності таких гігантів, як Daimler, що виробляє автомобілі під брендом Mercedes-Benz, Porsche, а також промислово-технологічний концерн Bosch.
Однак упродовж останніх років ці підприємства стикаються з комплексом викликів. Серед них — перехід на електромобілі, посилення міжнародної конкуренції, зміни у глобальних ланцюгах постачання та зростання витрат. Трансформація автомобільної галузі потребує значних інвестицій і супроводжується ризиками скорочення робочих місць, а це у відповідь стає центральною темою виборів. Тож недивно, що частина спостерігачів пояснює зростання підтримки «Альтернативи для Німеччини» економічною трансформацією, енергетичною кризою та інфляцією.
«Ці кризи, частково реальні, а частково суб’єктивно сприйняті, сприяють виникненню почуття глибокої невизначеності: прихильники “Альтернативи для Німеччини” вважають, що країна змінилася на гірше і що вони повинні протистояти цим змінам. Водночас центральною завжди залишається тема міграції: практично ніхто, хто не вважає міграцію головною проблемою Німеччини, не голосує за цю партію. Отже, йдеться про протест, але він має ідеологічний характер. До речі, негативні, часто навіть ще більш виражені погляди на міграцію, існували й раніше. Однак зазвичай вони були менш важливими для виборчої поведінки і часто могли бути враховані “союзними” партіями», — каже Тижню Кай Арцгаймер.
На думку Олів’єро Анджелі, у голосуванні за «Альтернативу для Німеччини» майже завжди є елемент протесту, але він сам по собі не пояснює постійного зростання популярності партії.
«Якщо партія стабільно набирає близько 17–20% голосів у великих західних федеральних землях і понад 20% на національному рівні, це вказує на щось більше, ніж тимчасовий протест. Йдеться про глибше ідеологічне переорієнтування частини електорату: насамперед на зростання недовіри до традиційних партій та інституцій, а також на більш стійку сприйнятливість до меседжів “Альтернативи для Німеччини” щодо міграції, суверенітету та культурного конфлікту. Протест та ідеологія підсилюють один одного», — зазначає він Тижню.
Утім якщо «Альтернатива для Німеччини» продовжить посилювати свої позиції у західній Німеччині, це може зрештою змінити баланс сил у федеральній політиці напередодні наступних національних виборів.
«Це може відбутися, але насамперед непрямим чином. Сильніша “Альтернатива для Німеччини” може змінювати федеральну політику навіть без входження до уряду: завдяки більш рішучому формуванню політичного порядку денного, змушуючи основні партії вступати у політично нестійкі коаліції та ускладнюючи формування стабільних більшостей. У цьому сенсі її зростання може ставати самопідсилюваним: чим більш складними й конфліктними виглядають ці коаліції проти “Альтернативи для Німеччини”, тим легше їй презентувати себе як єдину реальну альтернативу. Ця динаміка особливо помітна у Східній Німеччині, де партія наближається до позиції, що домінує», — каже Тижню Олів’єро Анджелі.
Тим часом, Кай Арцгаймер переконаний, що, ймовірно, «Альтернатива для Німеччини» уже мобілізувала на загальнонаціональному рівні значну частину тих, кого вона потенційно може охопити, але навіть на цьому рівні баланс сил уже кардинально змінився.
«Якби “Альянс Сари Ваґенкнехт” не зазнав невдачі, ледь не подолавши п’ятивідсотковий бар’єр, нинішній уряд не мав би більшості і був би змушений формувати коаліцію разом зі “Зеленими”», — наголошує він Тижню.
