Повномасштабна війна Росії проти України стимулювала швидкий розвиток української оборонної промисловості, зокрема виробництва дронів. За кілька років країна перетворилася на одного з лідерів у галузі бойових безпілотників, а питання їхнього експорту стало важливим економічним і політичним кроком для держави.
Зацікавлення помітне і за кордоном: уряд Данії веде переговори з українською компанією-виробником дронів Skyfall про запуск виробництва на данській території, а у Великій Британії починає працювати перший український виробничий комплекс компанії безпілотників Ukrspecsystems.
Видання The Wall Street Journal опублікувало матеріал, у якому йдеться про нещодавно відкритий завод біля Мюнхена — спільне підприємство німецького виробника дронів Quantum Systems і української військово-технологічної компанії Frontline Robotics. Це перший проєкт Build With Ukraine, який перейшов до виробництва. В його межах планують виготовляти 10 000 дронів Linza на рік.
Поки що спільна німецько-українська виробнича лінія працюватиме на потреби українського фронту, але після повного запуску планують постачати продукцію на ширший європейський оборонний ринок. Крім того, є ще до десяти підписань між українськими та європейськими компаніями, і хоч деякі з них перебувають на дуже ранньому етапі, однак мають величезний потенціал.
«На 13-тий рік війни Україна стала унікальною країною, яка здатна експортувати свій товар Defense Tech та знання в усьому світі. Ми маємо унікальні засоби, навички, технології. Наша унікальність полягає у тому, що вони пройшли польові випробування. Бо зрозуміло, що всі дрони більш-менш однакові — ті самі чипи, мікросхеми тощо. Але вирішальним є те, як саме їх застосовують: яке програмне забезпечення використовують, чи полетить дрон на п’ять кілометрів чи на 150, і чи зможе уразити ціль. Ми навчилися це все правильно “запаковувати”, ба більше — вміємо робити дрони значною мірою незалежними від китайських комплектуючих. Крім того, дуже важливо, що у нас є навички по навчанню та підготовці операторів», — зазначає у коментарі Тижню керівник Центру підготовки операторів БПЛА «Крук» Віктор Таран.
Читайте також: Війна та армія, яка змінила Україну та світ
Утім не все так оптимістично
Після початку повномасштабної війни експорт українського озброєння був фактично заблокований. Восени 2025 року Володимир Зеленський анонсував відкриття «контрольованого експорту» — з умовою, що йдеться про надлишкову продукцію, яка не потрібна фронту. Втім лише 12 лютого 2026 року представники українського ОПК отримали перші експортні ліцензії.
«Профільна комісія комусь дає ці дозволи, комусь — ні. І коли ми починаємо розбиратися, хто їх отримав, то виникають цікаві історії та виринають певні прізвища, пов’язані з тими чи іншими компаніями. Це порушує питання доброчесності, порядності та прозорості розуміння цього ринку», — каже Тижню Віктор Таран.
З іншого боку склалася ситуація, коли ми не можемо правильно масштабувати український унікальний досвід.
«Росіяни спокійно масштабують, максимально продають свої вироби, а ми — ні. І це створює парадоксальну ситуацію, коли ми, маючи унікальні технології, не маємо коштів та ресурсів для масштабування. А без цього нічого не вийде: ти можеш зробити один-два унікальних прототипи, але далі воно не працюватиме. Росіяни, з якими ми плюс-мінус однаково розвиваємося йдуть принципово іншим шляхом. Вони все максимально масштабують, продають прототипи за кордон, виручені гроші залучають у російський ВПК, покращують ці дрони. А потім ці покращені дрони атакують ЗСУ», — зазначає Тижню Віктор Таран. Тож не дивно що у війні дронів ми починаємо здавати позиції. Порядок та гроші дозволяють росіянам перемагати нашу якість та вміння.
Так само, технології масштабують і наші партнери по НАТО. Вони безкоштовно передають в Україну різні дрони, ми їх тестуємо і повертаємо назад. Союзники зчитують інформацію, вносять корективи і починають все масштабувати.
«Тобто наша технологічна перевага дуже скоро буде нівельована. Вони скоро робитимуть аналогічні дрони, використовуючи реальний бойовий досвід з російсько-української війни. Через рік-півтора наші безпілотники нікому вже не будуть потрібні. І замість того, щоб зайняти нішу, заробляти гроші, створювати робочі місця, ми сидимо, немов собака на сіні, втрачаючи стратегічно», — додає Віктор Таран.
Як зазначає у коментарі Тижню виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко, бар’єри на шляху до укладання контрактів з іноземними партнерами доволі прикладні.
«Партнери заходять у кооперацію, коли бачать бюджет і гарантований попит на серійні обсяги. Друга група питань — комплаєнс і експортний контроль: зрозумілі правила, що саме можна виносити у спільне виробництво без ризику для фронту і без втрати чутливих технологій. Третє — стандарти і виробнича дисципліна: виробництво має відповідати вимогам партнера з першого дня. Крім того, у контракті потрібно одразу закладати регулярні апдейти, бо дрони змінюються швидше, ніж тривають цикли погоджень. І окремо безпека — захист даних, кіберзахист, контроль доступу до критичних вузлів. Це все вирішується, але потребує однакової дисципліни з обох сторін і чітких правил гри», — каже він.
Якою має бути роль українського виробника у закордонному виробництві
В Україні є три великі верифіковані асоціації — це NAUDI, Рада зброярів і Асоціація «Армада». На думку Віктора Тарана, держава повинна зробити для них зрозумілу систему закупівель.
«Вони продають не тільки засоби — дрони, засоби РЕБ, рації, системи обізнаності — але й цікаві снаряди, симулятори тощо. Щось на зразок Brave1 Маркет. Паралельно має бути ще лінійка по навчальній складовій, щоб наші навчальні центри підготовки операторів БПЛА могли навчати. В Україні є Асоціації шкіл операторів дронів, в яку входять трохи більше 20 верифікованих шкіл. І саме з них наші партнери по НАТО після верифікації зможуть подивитися та обрати те, що їм цікаво. Тож Україна може офіційно продавати як дрони так і навчальні послуги, у тому числі зі збереженням інтелектуальних прав», — каже Тижню Віктор Таран.
Читайте також: Облік замість довіри: що не так з ідеєю реєстрації дронів
Держава також повинна більше працювати з центрами підготовки операторів БПЛА, «підтягувати» їх, бути залученою до процесів масштабування.
«Росіяни, на відміну від українців, вміють системно працювати, і вони побудували систему. У війні дронів вони нас вже перегнали. І там, де ми були попереду, ми вже відстали. І зараз можемо програти ще й міжнародний ринок озброєння. Наприклад, росіяни можуть оперативно направити своїх операторів у країни Перської затоки, і сказати Катару, який постачає 20 % газу на світові ринки, що давайте ми будемо вас навчати. Мовляв, хто як не росіяни найкраще розкажуть, як збивати шахеди. Розумію, що звучить на перший погляд дивно. Але з точки зору прагматизму все правильно. Тому росіяни можуть спокійно зайняти цю нішу», — зазначає Віктор Таран.
На думку Ігоря Федірка, роль українського виробника у закордонних проєктах має бути про кооперацію та масштабування, але без виносу технологічного центру з України. Додатково розглядається можливість локалізації продукції до 80 %.
«Практична модель на цей період виглядає так: інженерія, R&D, бойові апдейти, софт, тестування в умовах реального застосування та критичні компетенції залишаються в Україні, бо саме тут народжується швидкість і перевага. За кордоном може розгортатися частина серійного випуску як друга виробнича лінія. Це дає партнерам передбачуваність і прозорість, а Україні — можливість масштабувати виробництво без втрати темпу та з метою, аби вироблений обсяг працював на потреби Сил оборони України», — наголошує Тижню виконавчий директор Української ради зброярів.
Чи відрізняється інтерес до українських БПЛА серед НАТО країн, Азії чи Близького Сходу
Ігор Федірко засвідчує, що інтереси відрізняються, і пріоритети видно по тому, де вже складається інфраструктура під кооперацію. За його словами, найбільш структурований попит зараз у Європі та серед країн НАТО.
«Там є бюджети, сумісні процедури, стандарти й зрозуміла юрисдикція, тому саме цей трек є пріоритетним на 2026 рік. Саме це і слугувало створенню експортних офісів у Берліні та Копенгагені. Паралельно з’являються приклади реального розгортання виробництва: Ukrspecsystems запустив виробництво дронів у Великій Британії, а в Німеччині працює вже згадане СП Quantum Systems і Frontline Robotics», — зазначає він.
Щодо Північної Європи та країн Балтії, то вони виглядають особливо перспективно, бо там кооперацію оформлюють у конкретні пакети.
«З останнього, українські виробники, які є членами Української ради зброярів, підписали партнерства з компаніями Данії, Фінляндії, Латвії та Німеччини у форматі Build with Ukraine. Логіка цих домовленостей полягає саме у тому, аби партнерські майданчики й фінансування масштабували виробництво та сформували додатковий виробничий ресурс, який працює в інтересах Сил оборони України», — додає Тижню виконавчий директор Української ради зброярів.
Азія також засвідчує зацікавлення, але там частіше є довші цикли ухвалення рішень і жорсткіший контекст експортного контролю та комплаєнсу.
«Для нас це радше точкові проєкти під конкретного партнера й конкретний профіль виробу з максимальною верифікацією кінцевого користувача та захистом інтелектуальної власності. Близький Схід традиційно має високий попит на безпілотні рішення, і нинішня безпекова ситуація підсилює запит, насамперед, на контр-дрон і захист інфраструктури. Але будь-який такий трек можливий тільки у контрольованому режимі і без зменшення нашого власного потенціалу в Україні», — підкреслює Ігор Федірко.
