І церковники, і археологи від вагончиків відхрещуються. Та якщо археологи наполягають на тому, що вагончики не їхні і потреби привозити їх наразі немає, тай грошей на це у них також бракує, виділили хоча б на завершення розкопок, то церковники відверто клеять дурня.
Архімандрит Гедеон, відповідаючи журналістам на запитання, хто привіз вагончики, так заплутався в показах та аргументах, що ледь не визнав, що їхня поява – це все-таки церковних рук справа. Втім, утримався і залишив журналістам поживу для фантазій.
«Що було вночі, я уявлення не маю, – стверджує Гедеон. – Я дізнався про це постскриптум. Подзвонили вночі, сказали, що хтось приїхав, якісь питання, нюанси якісь. Насправді нічого не сталося. Ви ж бачите. Я сам не знаю, що вам відповісти. Все нормально. Жодних проблем.
А ці будівельні вагончики? І що, що вагончики. Вони тут завжди стояли. Це ж музеєфікація має бути. Ви ж знаєте. Будуть музеєфікувати. То ще довга дорога. Знаєте? До того часу, як розпочнуться якісь будівельні роботи, має завершитися музеєфікація. Говорив Івакін (заступник директора Інституту археології НАНУ Гліб Івакін – Ред.), що вона фактично закінчена. Але ви ж чули, мають ще прийти археологи й довести до ладу все. Вона має відбуватися за сучасними технологіями, за стандартом.
Один із трьох вагончиків стоїть тут давно, а два привезли сьогодні вночі. Вочевидь, тому що завозили вночі, як я розумію, мене тут не було.., через два цих вагончики, на яких була угода, але так напевно через промисел Божий, хтось не знав, хтось подзвонив, хтось викликав міліцію і здійнялася довкола цього смута. Хоча вона не вартує нічого. Ну вагончики-вагончики, що з того? Вагончики потрібні не лише нам, а й архітекторам, і будівельникам. І нам вони також потрібні. У нас братії дедалі більше стає. Майже 20 чоловік братії. Ну «чісто» так, щоб тримати церковне приладдя, таке як купель для хрещення дітей».
Археолог Віталій Козюба, науковий співробітник інституту Археології НАН України, був більш конкретний і не поринав у фантазії. Оперував фактами.
«На сьогоднішній день ситуація не визначена. Нещодавно завершився конкурс на кращу концепцію музеєфікації Десятинної церкви і території Старокиївської гори. Як відомо, там складно приймались рішення і зрештою переможцями були визнані дві концепції, два проекти, діаметрально протилежні за суттю. Одна концепція пропонує музеєфікувати фундаменти Десятинки і не передбачає зведення жодного храму, а інша, яку запропонувала УПЦ МП, пропонує на місці Десятинки побудувати нову церкву. Оскільки ці два проекти набрали однакову кількість голосів, то рішення, зрозуміло, не було при ухвалено і тепер, вочевидь, буде складно об’єднати ці два проекти, бо вони суперечать один одному.
Ми завжди казали, що тут неможливе будівництво. І це не лише наша думка, це дух і буква закону. Відповідно до українського і міжнародного законодавства, будь-яке будівництво на території пам’ятки національного значення, а Старокиївська гора якраз і є таким, категорично заборонено. Остаточного проекту рішення долі Десятинки наразі просто немає, і те, що вночі таємно привезли вагончики, нібито для будівництва, це самодіяльність окремих чиновників, причому не найвищого рівня.
Напевно, вони вважають, що зможуть протиснути своє рішення, але я повторюю, жодного офіційного рішення поки що не ухвалено, крім того, і саме будівництво суперечить українському законодавству. Це парадокс української реальності, коли пропонуються проекти, які прямо суперечать законам. За логікою речей, таких проектів взагалі не повинно бути, вони навіть не мають розглядатися. Я думаю, що ми зробимо все можливе, щоб в Україні всі дотримувалися чинного законодавства.
Що стосується проекту музеєфікації, то тут мова йде поки що лише про концепцію. Треба буде ще узгодити тисячі дрібних деталей, як і що варто робити. Це дуже складний проект, такого в Україні ще не було, і до його втілення обов’язково необхідно залучати і археологів, і архітекторів, і музейників, і реставраторів, і істориків. Це складна комплексна проблема. Поспішати немає куди. Треба все продумати і врахувати до дрібниць, для того щоб втілити проект належного європейського рівня», – розповів Віталій Козюба.
Такі дві кардинально різні версії невеличкого епізоду з будівельними вагончиками, які дивним чином з’явилися біля Десятинки. Яка з них має більше право на життя, зрозуміти нескладно. Значно важче тут зрозуміти, хто в цій країні справді за щось відповідає і хто править бал.
Спроба вирішити проблему Десятинки за рахунок проведення конкурсу концепцій була невдала. Вона не лише поглибила прірву, а й додала нових нюансів, які ще більше ускладнюють ситуацію. Втім, ясно одне. До фінішу з Десятинкою ще дуже і дуже далеко. Тупість і розум ще зійдуться в двобої. А тому «далі» обов’язково буде.