«Текстура» — ініціатива, що виникла в Івано-Франківську на перетині читання, творення спільноти та міської культурної інфраструктури. Розпочавшись у 2022 році як програма «Читай» платформи «Тепле місто», вона поступово переросла формат окремих подій і клубів та сформувалася як самостійна організація з кількома напрямами роботи. У цьому інтерв’ю команда «Текстури» розповідає про причини створення ініціативи, еволюцію проєктів, запит на читання в місті, роботу з різними віковими аудиторіями та роль літератури в сучасному міському житті. Відповідали на питання «Тижня» координаторка програми промоції читання «Текстура» Ярина Микитин та проєктна менеджерка Леокадія Шугурова.
— З чого почалася «Текстура» і як еволюціонувала від окремих подій до задуму створення громадської організації?
— У 2022 році з’явилася програма «Читай» — одна з ініціатив платформи «Тепле місто», яка виникла як відповідь на потребу об’єднуватися та шукати розв’язку проблемних питань української ідентичності. Тоді в місті багато людей знайшли прихисток із початком повномасштабного вторгнення, тож програма також виконувала інтеграційну функцію. Так з’явився книжковий клуб для дорослих, який допомагав людям будувати нові зв’язки в місті.
Пізніше ми започаткували серію зустрічей із незалежними видавництвами та запустили простір «Міська читальня» на Промприладі, де протягом трьох місяців провели понад 20 подій. Також ми відкрили літературну резиденцію імені Олеги Лишеги та організовували збір коштів і книжок для військових, які проходили лікування в лікарнях Івано-Франківська.
Згодом, у 2024 році, команда відчула, що їй тісно в межах «Читай», тому назвалася «Текстура» з чітким брендингом для програми та її напрямів. Нині «Текстура» має книжкові клуби для різних вікових груп, проводить лекції з літераторами та співпрацює з міжнародними організаціями у проєктах. Нещодавно завершилася польсько-українська резиденція. Тож виокремлення ініціативи як громадської організації є логічним наступним кроком для реалізації більш амбітних проєктів.
Фото з польсько-української резиденції.
— Чому є запит на таку ініціативу і які проблеми з читанням ви прагнете вирішувати? Яка наразі ситуація з читанням у місті й чому діяльності бібліотек, книгарень, культурних центрів не достатньо?
— У будь-якому плануванні діяльності програми виринає слово «спільнота», тому важливе завдання для нас — об’єднувати людей навколо літератури та робити читання соціокультурною практикою. Наша ініціатива поєднує популяризацію читання та літератури з інтеграцією людей, розвитком спільнот і підтримкою локальної культурної інфраструктури. Запит на таку ініціативу з’явився через потребу об’єднувати людей навколо культури, літератури та освіти, а також через бажання підтримати читання як спосіб саморозвитку та соціальної взаємодії. В Івано-Франківську ще не всі мають звичку читати, а доступ до літератури та культурних подій обмежений — саме ці проблеми ми прагнемо вирішувати.
Тепер у місті відбувається значно більше подій для тих, хто цікавиться читанням, ніж це було у 2022 році. Ми відчуваємо конкуренцію, хоча й раді їй, та постійно шукаємо нові формати, які б залучали людей до читання.
Читайте також: Тамара Сухенко: «Читацькі клуби — це лабораторія діалогу та спільнототворення»
Бібліотеки та книгарні виконують свої функції, проте ми як громадська ініціатива можемо додавати проєкти, які не залежать від прибутку, або бути гнучкішими, ніж державні установи. Ми також співпрацюємо з бізнесами, бібліотеками та культурними центрами. Серед останніх прикладів — співпраця з книгарнею «Сенс» у проведенні фестивалю для письменників «Прописи» разом із PEN Ukraine, спільний проєкт з Обласною науковою бібліотекою ім. Івана Франка у форматі публічних подій та відкритої зали для читання в межах ініціативи «Міська читальня», а також збір дитячих книжок для онкогематологічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні разом із книгарнею «Лілея-НВ».
Можна сказати, що ми виступаємо своєрідним «клеєм» між цими організаціями, опікуємося бібліотеками та співпрацюємо з книгарнями, тим самим міксуючи їхню аудиторію між собою. У Франківську бракує насиченості культурних подій, тому ми прагнемо підтримувати високий рівень публічних розмов і заходів, об’єднувати людей навколо культури та літератури, а також створювати умови для саморозвитку і соціальної взаємодії через читання.
— Які формати популяризації читання ви вже випробували і які з них найбільш успішні?
— Ми бачимо велику цінність у залученні іноземних авторів та презентації їхніх книжок в Україні. Завдяки програмі «Текстура» в Івано-Франківську побували боснійський автор Фарух Шехич та польський автор Павел Решка.
Також ми дуже пишаємося роботою з незалежними українськими видавництвами, адже це не лише популяризує читання, а й підтримує невеликі команди та їхній вклад у книговидавничий ринок.
В Івано-Франківську вже існує багато книжкових клубів для дорослих, проте ми також працюємо з дітьми та підлітками. Ми говоримо, що «вирощуємо» нових читачів, які згодом братимуть участь у дорослих проєктах.
Особливо успішним є наш дискусійний клуб для підлітків 14–16 років. Тут вони спільно читають книжку і, за допомогою модератора, висловлюють свої думки, критикують та порівнюють враження у групі. Підлітки також вчаться аналізувати та частково застосовують навички переговорів, намагаючись переконати інших, що книжка варта уваги, навіть якщо на перший погляд вона такою не здається.
Дискусійний підлітковий клуб
— Яка ваша цільова аудиторія і яка потенційна? Як ви залучаєте людей, які не мають звички читати?
— Наша аудиторія — це свідомі люди, які цікавляться темами культури, історії та літератури. Людей, які читають рідше, залучаємо через міждисциплінарність наших подій. Ми стараємося не концентруватись виключно на книжках та читанні. Говоримо про ідентичність, журналістику, історію та інше. Також важливим фактором є відчуття належності до групи людей, що добре працює у книжкових клубах. Проте залучення людей, які перебувають зовсім поза читацькою бульбашкою, є для нас викликом, над яким ми постійно працюємо. Тому ми дещо експериментуємо та залучаємо людей на стику інших активностей, як-от колаборація зі студією здорового тіла «Тягнись».
— У чому особливості потреб дітей, підлітків і дорослих у читанні і як ви із цим працюєте?
— Потреби дітей, підлітків і дорослих у читанні суттєво відрізняються, і ми намагаємося це враховувати в нашій роботі. Діти потребують книжок, що розвивають уяву, емоційний інтелект та базові навички читання, тому для них ми організовуємо зустрічі з авторами, читання через різноманітні форми гри.
Відриття Міської читальні в бібліотеці
Підлітки шукають сюжети, з якими вони можуть себе ідентифікувати, цікаві історії та теми для обговорення, тому для них ми створюємо дискусійні клуби та читацькі клуби, де вони можуть висловити свою думку, послухати чужу й співставити — спробувати зрозуміти точку зору ближнього.
Дорослі часто читають для відпочинку, саморозвитку або професійного зростання, тож ми пропонуємо лекції, розмови та тематичні сезони в книжковому клубі, де вони можуть глибше аналізувати прочитане та ділитися думками. Наші програми адаптовані під різні вікові групи, тож дають змогу кожному читачеві знаходити свій спосіб взаємодії з книжкою і ставати частиною спільноти.
— Чи змінилося ставлення до читання в місті протягом минулих років, за вашими спостереженнями? Яку роль, на вашу думку, має відігравати читання в сучасному міському житті?
— Нам здається, що загалом читацький бум у місті відбувся спершу у 2020–2021 роках, коли через пандемію COVID багато людей опинилися на ізоляції вдома й шукали, чим заповнити дозвілля. Багато хто звернувся до книжки як до способу провести час із користю та отримати нові знання. Після початку повномасштабного вторгнення до міста приїхало багато нових людей, які знайшли тут свій тимчасовий або постійний дім, і це теж вплинуло на місцеву читацьку культуру. Ми почали більше цікавитися нашою історією та ідентичністю, прагнули підтримувати українських видавців і авторів, і поступово це стало звичкою.
Читайте також: Що читає команда Тижня
В Івано-Франківську зараз дуже сильна читацька спільнота: тут багато книжкових блогерів, а за останні роки відкрилися такі книгарні, як «Віват», «Сенс» та «Видавництво Старого Лева». Читання в сучасному міському житті має виконувати важливу роль: воно об’єднує людей, допомагає усвідомлювати власну ідентичність і культуру, створює простір для обговорень та спільнот, а також підтримує локальних авторів і видавців. Тобто читання сьогодні — це не лише спосіб отримати знання, а й спосіб бути частиною активного та свідомого міського життя.
Заключна подія Літературної резиденції імені Олега Лишеги
— Чи бачите ви Івано-Франківськ як модель для подібних ініціатив в інших містах?
— «Текстура» може бути моделлю для інших міст, особливо для тих, де менш розвинена культурна інфраструктура. Імовірно, схожий підхід не працював би в Києві та Львові, де є велика конкуренція та багато акторів. Проте в інших містах часто не вистачає схожої інституції, яка б могла створювати якісні проєкти та так само якісно їх висвітлювати. Подібні до «Текстури» чудові ініціативи — ГО «Фронтера» в Луцьку та культурна агенція «Терени» в Полтаві. Вони часто надихають нас своїми ідеями.
Читайте також: Міський міф Франківська
Ми також вважаємо, що важливо будувати партнерства та ділитися досвідом, адже це дозволяє розвивати спільноту, підвищувати якість проєктів та допомагає іншим містам легше стартувати подібні ініціативи. Спільна робота й обмін практиками роблять культурні проєкти більш стійкими й масштабованими.
Книжковий клуб для дорослих
