Шумить обговорення проєкту нового Цивільного кодексу. Те, що інтереси не-гетеросексуальних людей вкотре кинули під ноги, мене не здивувало, бо я, на жаль, реалістична у своєму песимізмі. Попри чітку, гостру потребу насамперед від не-гетеросексуальних військових через високу загрозу життю — знову ні. Мені направду складно зрозуміти, чому саме одностатеві шлюби стали тим рубіконом, який рік за роком не відважуються перетнути ні влада, ні суспільство на шляху до гуманізму та демосковізації. Здавалось би — кого стосуються одностатеві союзи, крім тих, хто у них збирається вступити? А ні, 37,7 % українців все ще кістьми лягають, щоб ускладнити життя ближнім своїм. За різними даними (статистика неточна через те, що не всі люди відкривають цей аспект своєї особистості), частка гомо- та бісексуальних людей в Україні становить 1,6-6 % від загальної кількості населення, тож, я впевнена, кожен із нас знає не-гетеросексуальну людину, навіть якщо не здогадується про це. Тому ця впертість для мене — загадка.
Мали ми якось із побратимом зарубу на тему гомосексуальності. Побратим — назвімо його С. — чоловік освічений, розумний; взірцевий сім’янин. Почалося все з того, що С. дуже різко висловився про свого колишнього співслужбовця, відкритого гея та громадського активіста.
— Через нього наш підрозділ вважали [нецензурне слово на позначення орієнтації].
— Так людина ж не на рівному місці почала, — кажу я. — було би право на шлюб, то би й потреби всюди про це кричати не було. Але-але.
— Так а нащо їм шлюби?
— Ну як же… А спадок, доступ в реанімацію, медичні рішення, спільне майно… Ну і наше, армійське: право перевестися до другого з подружжя, жити разом на ППД, не кажу вже про виплати в разі чого.
— Заповіт, довіреність. Все організовується, і не треба шлюбу.
— Та ну, заповіт оспорити реально. І робити довіреність на кожен пчих… Замість одної-єдиної дії — взяти і розписатися.
— Не буде в нас таких шлюбів, це не для України…
Ми тоді так ні до чого й не договорилися, звісно. А я подумала, наскільки мало розум корелює з ригідністю, а ще — наскільки сильно людям подобається вершити чужі долі, надто долі «інакших». Я цьому не рада, але й не здивована… А от чому я, і не тільки я, дивом здивувалася — це спробі протягнути зниження шлюбного віку. Життя іноді таке сумно-дотепне: гомофоби люблять озброюватись словами про захист дітей від згубного впливу (розтягніть мені мозок на дибі, але я не можу уявити, як моїй доньці може зашкодити легалізація одностатевих шлюбів — на відміну від нових шлюбних ініціатив, тут-то мені легко дати волю уяві), але другою рукою лицемірно тягнуть у законодавство те, що якраз дітям зашкодить. Бо так, секс і вагітність не робить із 13-14-річної дівчинки дорослу жінку, вона залишається дитиною, що потребує підтримки і допомоги, наставництва і захисту; її тіло не готове до дітонародження, її мозок — до випробувань материнства. По інший бік гіпотетичного шлюбу з підліткою стоїть також підліток — адже, на щастя, статтю 156 ККУ ніхто поки не чіпає. І дозвіл на шлюб незбагненним магічним чином перетворить хлопчика на дорослого дієздатного чоловіка? Підліткові вагітності — це проблема, і спроба замести її під килим дозволом на одруження — цинічна і жорстока. Немає таких умов, при яких шлюб захистить інтереси дітей. Бо сам по собі він лише оболонка, яку діти зможуть наповнити лише тоді, коли стануть дорослими.
Мене більше лякає не те, що стаття 1478 спала комусь на думку (схиляюся до того, що це може бути «димова завіса», аби з якоюсь метою відвернути увагу громадськості), а те, що така ідея не має настільки бурхливого відторгнення у суспільстві, як вимога шлюбів одностатевих, укладених дорослими дієздатними людьми. Я поки не можу спитати побратима С., що він думає про нові шлюбні ініціативи. Але моє оточення мене не тішить.
— Та все одно [образливе слово на позначення ромів] женяться і плодяться, так хоч по закону буде, — знайомий.
— Та хіба то діти тепер у 14? Вони інакші, раніше дозрівають, — родичка.
— Не змогли нормально виховати батьки, то так хоч частково вирішиться проблема, — рандомний допис: жінка, у якої на сторінці багато фото з підліткою — вочевидь, донькою.
Тому просто надіюся на активність іншої частини суспільства, не тої, яка оглядається в минуле, на ті звичаї, які в сучасність тягти не треба. А то ще, чого доброго, в наступному проєкті додадуть формулювання «угода набуває чинності після укладення шлюбу між дітьми партнерів», щоб ми уже повністю відчули дух давнини.
