Блез Метревелі оновлює легендарну MI6, готуючи до доби конфліктів в Європі
Як на нібито таємну організацію, британська служба зовнішньої розвідки приділяє багато часу вдосконаленню свого публічного іміджу. Ключові меседжі підкреслюють актуальність, ефективність і сучасний стиль управління таємної розвідувальної служби (SIS), відомої під назвою MI6. Забудьте про фільми про Джеймса Бонда з ефектними трюками і сумнівними сексуальними витівками, або про більш реалістичний світ із накрохмаленими костюмами Джона ле Карре з романів про Джорджа Смайлі, де шпигунство було тіньовим відгалуженням діяльності британського істеблішменту, про яку ніколи не говорили публічно. Нині SIS позиціонує себе дзеркалом сучасної Британії: розмаїтою, інклюзивною і безкласовою організацією. Якщо хочете приєднатися, не чекайте, поки вас поплескає по плечу викладач Оксфорда чи Кембриджа; просто зайдіть на сайт. Колишній керівник служби (відомий як «Ш»), сер Річард Мур, навіть запровадив гештег #ForgetJamesBond своїм дописом на X про кар’єру в MI6, що підходить для сімейних людей.
Тож, постає питання, чи призначення Блез Метревелі — першої жінки на чолі SIS, — елемент цієї іміджевої кампанії. Метревелі була представлена (під псевдонімом «Ада») у схвальній статті у Financial Times 2022 року, присвяченій перспективним жінкам, які на той час обіймали три з чотирьох найвищих заступницьких посад у службі. Мур неодноразово давав зрозуміти, що хоче, щоб його наступницею стала жінка — це той випадок, коли життя наслідує мистецтво, адже з 1995 року у восьми фільмах про Бонда роль боса 007 виконувала Джуді Денч.
Утім було б помилкою вважати, що підвищення Метревелі пов’язане насамперед з її статтю. По-перше, вона має за плечима видатну оперативну кар’єру, дослужившись до посади глави підрозділу Q, який займається наукою і технологіями. Запозичена з фільмів про Бонда кодова назва Q тепер є загальноприйнятим терміном на позначення винахідників вигадливих гаджетів британської розвідувальної служби. Пам’ятаєте «Астон Мартін» агента 007 у фільмі «Ґолдфінґер» — оснащений вбудованими кулеметами, розпилювачем мастила та катапультним сидінням? На відміну від кіношного автомобіля, справжні аналоги — диво мініатюризації і маскування. Дехто загадується, чи слід вважати звичку носити брошки (єдина фішка стилю Метревелі) відсилкою до тривалої історії використання ювелірних прикрас у вигляді шпигунського оснащення.
Інших біографічних подробиць про неї майже немає. Заміжня, має сім’ю, онука повоєнних іммігрантів зі Східної Європи. У дитинстві жила в Гонконгу, коли там працював її батько — видатний лікар. Метревелі навчалася в одній із найпрестижніших у Великій Британії Вестмінстерській приватній школі, а потім — у Кембриджському університеті, де була чемпіонкою з веслування. Веслує й досі з дуже закритою компанією друзів. Окрім служби в MI6, більше ніде не працювала, за винятком спорідненої організації — MI5.
Зараз Метревелі обіцяє зміни в MI6, що нагадує про бурхливу колишню епоху. У своїй першій публічній промові жінка лише побіжно згадала про тероризм, який був головним пріоритетом протягом більше двох десятиліть, і про Китай, який влада вважає найбільшою загрозою для національної безпеки. Метревелі також практично знехтувала Сполученими Штатами, які колись були найважливішим союзником Британії в розвідці. Нині цю державу в Лондоні вважають ненадійною, непередбачуваною, а на деяких фронтах — і відверто ворожою.
Натомість Метревелі зосередилася на кампанії Росії з експорту хаосу, згадавши підпали, саботаж, кібератаки на критичну інфраструктуру, дрони, що літають над аеропортами і військовими базами, «агресивну» підводну діяльність й операції впливу, що спричинюють і експлуатують «розколи в суспільстві». У цьому просторі «між миром і війною», за її словами, MI6 більше не обмежуватиметься лише розумінням своїх ворогів, а активно протидіятиме: «Ми відточимо наші переваги і вплив сміливістю, звертаючись до, якщо хочете, наших історичних інстинктів SOE», — продовжила вона, маючи на увазі британську військову службу спецоперацій часів Другої світової.
За винятком згадки про день перемоги у Першій світовій, годі було шукати більш промовистої історичної аналогії. Вінстон Черчилль створив SOE 1940 року, коли Британія практично самотужки боролася проти нацистської Німеччини, і доручив їй «розпалити полум’я в Європі». Місія полягала в організації диверсій і наданні допомоги рухам опору по всій окупованій німцями Європі.
Ця місія стала дуже немодною в MI6 останніми роками, коли служба зосередила свій бюджет (таємний, але на рівні кількох мільярдів) на зборі найкращої можливої розвідінформації високого рівня. Прийнявши керівництво 2020 року, Мур закрив управління «Стратегічна перевага», що було побудовано великим коштом і спрямовувало зусилля розвідки на ворожі дії Росії, Китаю й Ірану, як повідомили мені деякі поінформовані джерела. Інсайдери засуджували систему, за якою MI6 має бути універсальним інструментом влади для кожної таємної місії. Натомість служба зосередилася на забезпеченні британських можновладців секретною інформацією, яка може мати практичне застосування. Перспективи заповідалися великі: якщо перед початком переговорів відома позиція протилежної сторони, зростає імовірність швидкого і вигідного результату.
Але деякі клієнти розвідувальної служби поставили під сумнів цінність такого підходу. «Не дотягує», — сказав мені міністр, який раніше відзначав результати роботи SIS. У 2024 році колишній заступник глави SIS Найджел Інкстер публічно розкритикував свою службу за зниження рівня професійності в роботі з Китаєм: «MI6 справді бракує знань мови, а також загальної історичної й культурної обізнаності» щодо Китаю. В особистих розмовах зі мною інші інсайдери розвідки порушували подібні питання. Де глибокі знання про супротивника, які дозволяють зрозуміти значення викраденої таємниці? А як щодо довгострокової цінності проникнення в процеси прийняття рішень протилежної сторони? Панують також побоювання, що повсюдне спостереження робить шпигунство старого типу практично неможливим. Китай ретельно збирає біометричні дані, щоб виявляти аномалії і моделі поведінки, які вказують на шпигунство; Росія доклала величезних зусиль, щоб зламати сайт рекрутингової служби SIS, що може мати руйнівні наслідки.
Інші ставлять під сумнів акцент MI6 на досконалому публічному іміджі. Мур, який також працював дипломатом, відчував себе комфортно з журналістами і виголошував публічні промови. Його попередники також висловлювали свою думку з актуальних питань, зазвичай у відповідності з позицією уряду. Також активізувалося розсекречення політично корисної розвідінформації, зокрема з метою висвітлення російської агресії в Україні. Успіх цієї тактики суттєво зменшив недовіру, спричинену безцеремонною політизацією розвідки SIS тодішнім прем’єр-міністром Тоні Блером напередодні війни в Іраку.
Якщо Метревелі досягне своєї мети, MI6 повернеться до того, що жаргоном американських шпигунів зветься «прихованою діяльністю», — таємно спланованих операцій, що дають результати, з використанням відкритих і таємних засобів, у поєднанні з військовими, віртуальними, психологічними й іншими тактиками.
Коли Росія застосовує ці тактики, країни Заходу називають їх «активними заходами» або атаками в «сірій зоні».
Захід найчастіше реагує на ці атаки слабко і запізно. Єдиний виняток становить Україна, яка, хоча і часто стає жертвою таких операцій, провела надзвичайно успішні контроперації по всій Росії, використовуючи наївних російських водіїв вантажівок для запуску дронів на військові аеродроми і завдаючи дошкульних кібератак. Не є таємницею, що SIS тісно співпрацює з українськими службами, навчаючи та тренуючи їх, а також забезпечуючи високі технології і розвідувальну інформацію, необхідну для успішного проведення таких операцій.
Але SIS здатна на більше. Справа не тільки в тому, що, на думку деяких людей, акцент на публічному іміджі змушує службу уникати ризиків. Надмірне зосередження на найважливішій розвідінформації вищого рівня вимагає ресурсів, які можна було б спрямувати на менш таємні мішені з більш практичною метою. Корупція в Росії означає, що більшість баз даних можна просто купити: немає потреби викрадати. Замість з’ясовувати, що Владімір Путін їв на сніданок, можна просто поставити його в незручне становище, оприлюднивши приватні електронні листи кремлівських поплічників? Або залишити кілька підказок, які спричинять фурор.
Прихована діяльність може передбачати витік особистих фінансових даних поплічників Путіна або порушення повсякденного життя в Росії за допомогою каверз, витівок і пранків. Один із варіантів — розміщення фальшивих оголошень на онлайн-платформах для підриву морального духу, що нагадує темні мистецтва, які використовувала Велика Британія проти нацистської Німеччини. Такі оголошення можуть, наприклад, поширювати думку, що молоді російські жінки легко знаходять роботу в китайських масажних салонах, вважає колишній співробітник розвідки. Це гратиме на глибоко вкоріненому російському расизмі й непомітно підігріватиме дедалі сильніше невдоволення росіян залежністю їхньої країни від режиму Сі Цзіньпіна. Іншим варіантом може бути сіяння паніки серед вкладників у якомусь провінційному російському містечку, де панує скрута. Такі операції не вимагають доступу до серйозної розвідінформації, а лише уяви та винахідливості.
А ще — сміливості. Головне питання щодо більш авантюрного стилю, на який натякає Метревелі, стосується не потенціалу МІ-6; амбітні агенти з нетерпінням рвуться в бій. Справжня проблема — це політичне керівництво. Хто відповідатиме, якщо операція провалиться? Або що буде, якщо навпаки мине дуже успішно і спричинить люту реакцію з боку Росії?
Поки що політичні боси підтримують Метревелі. Вона легко пережила бурю під час свого призначення, коли таблоїд Daily Mail написав, що її український дід, Костянтин Добровольський, був головним нацистським шпигуном і, ймовірно, воєнним злочинцем. (Бабуся вийшла заміж вдруге; її син узяв прізвище нового вітчима — Метревелі).
До того ж, нова очільниця SIS має широкі повноваження. Служба, як відомо, не підлягає суворому нагляду. Парламентський міжпартійний комітет із питань розвідки і безпеки — ні до чого непридатний і недоукомплектований, бліда тінь свого потужного аналога в Сенаті США. Номінально підзвітні британському міністру закордонних справ керівники розвідки зазвичай посилаються на секретність, коли постають незручні питання. Тільки прем’єр-міністр і найвищий державний службовець країни, секретар Кабінету міністрів, мають повне право запитувати, чим займається служба; на це витрачається «можливо година на місяць», як розповів мені колишній міністр. Успіхи SIS є таємницею, але так само, здебільшого, і провали.
Блискучий імідж у поєднанні з таємничістю творить дива. На тлі виснаженої армії, недієвої «м’якої сили» та нестабільної економіки Великої Британії, SIS є однією з небагатьох установ країни, що зберегли репутацію світового класу. Наявність незмінного керівництва також допомагає. За п’ять років перебування на посаді Мур мав справу з шістьма міністрами закордонних справ. Серед хаосу Мур очолював квазідипломатичні місії у взаємодії з саудівцями, американцями й іншими союзниками. Хоча очільник SIS має офіційний статус міністра, раніше ніколи не мав такої незалежної ролі, щоб визначати порядок денний. Впливовість Мура підкреслила, як потужні інституції Британії взяли на себе відповідальність на тлі розладу в політичній системі країни.
SOE, на яку посилається Метревелі, принаймні в народній пам’яті, є протилежністю до нинішніх лих Британії, втілюючи воєнний опір і, в підсумку, тріумф. У величезній зеленій скляній будівлі служби Воксгол-Крос на південному березі Темзи Метревелі та її понад 3 500 співробітників — це не лише хранителі таємного розвідувального органу Британії. Вони також можуть відіграти ключову роль у збереженні самоповаги країни.