Генеральна виконавча директорка аналітичного центру з міжнародних відносин Chatham House Бронвен Меддокс виступила зі своєю щорічною лекцією у лондонській штаб-квартирі. У своєму виступі вона описала світ двох наддержав — США та Китаю, конкуренція за владу яких становить загрозу миру та добробуту для інших. Тиждень публікує основні тези з лекції Меддокс.
Війна без пострілів: США проти Китаю
Бронвен Меддокс заявила, що ми живемо у світі двох наддержав, що дедалі гостріше змагаються між собою — Сполученими Штатами та Китаєм. Попри те, що кожна з них переконує, що не прагне війни з іншою, ймовірність цього не дорівнює нулю, а наслідки такого кроку були би катастрофічними для світу.
«Від президента Трампа ми побачили те, що фактично можна назвати революцією. Він надав США радикально нову роль у світі, роль, що відкидає принципи, на яких була заснована ця держава: що влада має бути підзвітною народові. Він відкинув міжнародне право та інтереси давніх союзників. І це не перебільшення — назвати це кінцем західного альянсу», — сказала вона.
З боку Китаю теж відбулися значні зміни, зокрема зростання військової агресії навколо Тайваню, Японії та Філіппін, підтримка Росії у її війні проти України та Європи, стратегія домінування у світовій торгівлі у ключових секторах із мінімальною зацікавленістю у купівлі продукції інших країн.
«Коли у жовтні президент Сі Цзіньпін зустрівся з президентом Трампом, це продемонструвало, що Китай здатен змусити США відступити у питанні тарифів, погрожуючи припинити постачання критично важливих мінералів — сфері, в якій Китай контролює значно більшу частку світових поставок, ніж у Білому домі були схильні помічати», — заявила Бронвен Меддокс.
Водночас вона підкреслює, що цей хаотичний світ також відкриває можливості. Наприклад, для країн, які не є наддержавами, з’являється шанс маневрувати між двома сторонами, причина укладати нові союзи та угоди, спосіб отримати доступ до нових технологій. Паралельно з цим існує можливість стати на захист принципів, які наддержави нині руйнують, та підтвердити їх від власного імені.
Китай і нова архітектура сили
На думку Бронвен Меддокс, Сполучені Штати ніколи раніше не мали такого суперника, як Китай: рівного або навіть сильнішого за технологіями, торгівлею та військовою потугою. Усього за кілька років держава стала провідним експортером електромобілів, сонячних панелей та турбін. Те саме відбувається у фармацевтиці, виробництві акумуляторів, 5G-телекомунікаціях, заводській автоматизації та суднобудуванні.
«Китай десятиліттями йшов до цього домінування через угоди щодо мінеральних ресурсів, кредити, відправлення студентів по всьому світу, утримування своєї валюти на низькому рівні. І, без сумніву, через крадіжки інтелектуальної власності», — заявила директорка Chatham House. Попри останній аргумент, Китай переконливо довів, що може сам створювати найкращі у світі технології.
Однак прогрес Китаю може виявитися нестійким: в економіці чимало проблем, конкуренція надзвичайно жорстка і часто штовхає виробників до збитків. Тиск з боку середнього класу з вимогою підвищення рівня життя найпростішим шляхом — через подальше зміцнення валюти — може уповільнити експорт. Скорочується населення. Та незважаючи на все це, Китай залишається потужною машиною з виробництва дешевих товарів для світового ринку, майже не зацікавленою у взаємній торгівлі.
«Китай намагається дестабілізувати Захід, включно з такими союзниками, як Японія. Звідси й його підтримка Росії у війні проти України — зокрема через постачання двигунів для дронів і закупівлю нафти. І хоча президент Сі заявляє про підтримку глобального врядування, він надає більшого значення суверенітету, ніж правам людини, та прагне більшої ролі Китаю у світових інституціях, де Пекін дуже успішно поступово розміщує дедалі більше своїх представників. Водночас показово, де Китай свідомо не бере участі. Він хоче інвестувати на Близькому Сході, але не виступати посередником у складному мирному процесі. Те саме стосується й України. Китай пропонує альтернативу американській силі, не намагаючись її копіювати, — і це одна з причин, чому США так розгублено реагують», — наголошує директорка Chatham House.
США і руйнування міжнародного порядку
На думку Бронвен Меддокс, проблема полягає не лише в імпровізаціях Трампа, що дестабілізує ситуацію, а в тому, що він не покладається на принципи. Це справді означає кінець західного альянсу — спільноти країн, упевнених, що їх об’єднують не лише інтереси, а й принципи індивідуальної свободи, інтелектуальної та релігійної свободи, конституційної демократії та вільної торгівлі.
«За минулий рік США запровадили вищі тарифи проти союзників, ніж проти суперників. Адміністрація неодноразово зневажливо висловлювалася про Європу, часто фактично приймала російську версію вторгнення в Україну. Зовсім нещодавно вона атакувала Європу та Велику Британію через нібито порушення “свободи слова”, ототожнюючи інтереси США з інтересами власних технологічних гігантів», — заявила директорка Chatham House.
Найглибшим зрушенням стала відмова від принципів міжнародного права, які США самі допомагали формувати — навіть якщо часто не застосовували їх щодо себе. Венесуела продемонструвала цю відмову всьому світу, а за нею пролунали наміри президента щодо придбання Гренландії. Це кричуще порушення Статуту ООН, і якби Гренландію намагалися здобути силою, це означало б кінець НАТО.
«У деяких питаннях Трамп має рацію. Він виграв справу щодо оборонних витрат Європи. Він також правий, говорячи про недоступні за вартістю системи соціального забезпечення багатьох європейських країн, зокрема Великої Британії. Хоча країни Південної Європи та Ірландія, які пережили фінансові потрясіння, краще впоралися зі складними політичними й економічними рішеннями, нинішній стан Франції, Німеччини та Британії викликає або тривогу, або зневагу — залежно від філософських поглядів. Трамп має рацію і щодо занепокоєння виборців імміграцією. Він також має рацію, намагаючись використати силу США для припинення воєн. Його удар разом з Ізраїлем по ядерних об’єктах Ірану приніс полегшення багатьом сусідам країни, навіть якщо вони не говорили про це відкрито», — каже Бронвен Меддокс.
Втім у багатьох питаннях Трамп помиляється, послаблюючи цим США, та прискорюючи втрату ними впливу на користь Китаю. Одна з помилок полягає у думці, що Штати процвітатимуть, зруйнувавши світовий порядок, який самі ж і створили. Інша — в економічному впливі тарифів: рівень безробіття близький до найвищого за чотири роки, а доступність життя є ключовим питанням на проміжних виборах цього року.
«Навіть визнаючи Китай своїм головним суперником, США припускаються серйозних помилок у спробах йому протидіяти. Стратегія національної безпеки помилково виходить з того, що США можуть відірвати Росію від Китаю. Росія надто залежна від Пекіна, та й сам Китай не має наміру відмовлятися від цього контролю. Стратегія заявляє, що США не прагнуть конфлікту навколо Тайваню, але водночас країна негайно надсилає більше озброєння. Скасувавши федеральні інвестиції адміністрації Джо Байдена у “зелені” технології на суму 400 мільярдів доларів, Трамп віддав Китаю перевагу на стрімко зростаючому глобальному ринку, а запровадивши тарифи проти Індії та В’єтнаму, він підштовхнув їх ближче до Китаю», — переконана Бронвен Меддокс.
Однак головна помилка Трампа — вважати, що США можуть відкинути правила й альянси без жодних наслідків для себе.
«Миротворчість без принципів не працює, як показують Україна та Газа: без відданості цінностям агресор розуміє, що витривалість тих, хто намагається зупинити конфлікт, має межі. Венесуела й заяви щодо Гренландії — це не лише прецеденти, на які посилатимуться Китай і Росія, хоча вони безумовно це зроблять. Вони мають глобальний, підступний ефект, заохочуючи багатьох зловмисних гравців перевіряти, наскільки далеко вони можуть зайти без покарання», — додає вона.
Протистояння США і Китаю: як має реагувати світ
Такий хиткий світ дає і певні можливості. Насамперед він має захищати інституції та створювати нові. На думку Бронвен Меддокс, не варто відмовлятися від ООН — Міжнародний суд ООН, який розглядає справи проти держав, та Міжнародний кримінальний суд, що переслідує окремих осіб, продовжують функціонувати попри ворожість з боку США та «амбівалентність» Китаю.
«Інституції можна зміцнювати й без участі США чи Китаю. Міжнародний валютний фонд є ключовим для глобальної економічної стабільності, а Світовий банк стає ще важливішим з огляду на скорочення американської допомоги. Акціонери вже зараз мають чинити опір спробам США урізати його критично важливу роботу. Світова організація торгівлі, попри блокування США апеляційного механізму, продовжує розглядати стабільний потік справ. А Всеосяжна та прогресивна угода про транстихоокеанське партнерство, яку Японія допомогла відродити після виходу США, є справжнім тріумфом, демонструючи, як нові пакти можуть докорінно змінювати долю своїх учасників», — зазначає Бронвен Меддокс.
Другий пункт — врегулювання конфліктів відповідно до принципів, які країни хотіли б зберегти.
«Для Європи та України цей рік є вирішальним. США фактично дали їм зрозуміти, що вони залишаються сам на сам. Імовірним вироком і досі виглядає недостатня підтримка України. Так само Європа не продемонструвала негайної єдності у засудженні Трампа через Гренландію. Занепокоєння ЄС очевидне: він не хоче ставити під загрозу торгівлю зі США або американську допомогу Україні. Але Євросоюз мав би більше можливостей чітко окреслити, де його принципи розходяться з американськими чи китайськими, якби серйозно інвестував у власну оборону та поліпшив стан своєї економіки», — каже директорка Chatham House.
Третій пункт стосується міжнародного права. «Після всього, з чим ми стикаємося, це може здаватися утопією: дії США щодо Венесуели, Росії щодо України, дії Китаю навколо Тайваню. Проте країни все ж можуть зробити чимало, підтверджуючи значення міжнародного права та протидіючи беззаконню у власних регіонах», — додає вона.
За словами Бронвен Меддокс, неможливо виключити глобальну катастрофу у разі війни між США та Китаєм, навіть якщо наразі наддержави, здається, будують паралельні зони впливу.
«Інші країни можуть зробити багато для захисту себе та стабілізації світу. Обнадійливо, що деякі вже цим займаються. Вони також можуть зробити чимало — особливо колишні союзники США, і особливо Велика Британія — щоб донести до американської громадськості в цей вирішальний рік виборів наслідки дій адміністрації. Очевидна спокуса — залишатися мовчазними, намагатися не образити та сподіватися, що політичні, економічні чи конституційні механізми США обмежать наслідки. Але ризик мовчання і відмови від відстоювання принципів, які лежать в основі ліберального міжнародного порядку, полягає в тому, що ці принципи справді стануть лише розділом історії, а не фундаментом світу, у якому ми хочемо жити», — наголосила директорка Chatham House.