15 січня (за новим стилем) відзначаємо річницю народження Агатангела Кримського — видатного науковця, літератора та одного з фундаторів Української академії наук. Українці часто дискутують про те, скільки десятків мов він знав, за що був репресований чи яким було його особисте життя. Проте часто ми не памʼятаємо, чим маємо завдячувати цій винятковій особистості. Попри його сходознавчий вектор, він є найціннішим саме для української науки. Він як той коельївський герой: проїхав цілий світ, аби оформити скарби у себе вдома.
«Гей, земляче!» — шепче колос,
Похилившись на стебло:
«Ми чужі для цього раю, –
Що ж сюди нас нагло принесло?
«Самотою на чужині. Уривки зі щоденника»
А. Кримський
Праця на Україну з Москви
Агатангел Кримський мав давнє кримськотатарське походження, хоча в юності міг ідентифікувати себе як типового громадянина Російської імперії, у якого батько — білорус, а мати — полька. До українофільства він поступово дійшов сам. Причому цьому культурницькому і політичному вподобанню не шкодила його здатність до вивчення мов, серед яких східні мали безумовний пріоритет. Мови гарантували Агатангелові Кримському блискуче карʼєрне зростання — невипадково він став професором московського інституту в геть молодому віці.
І хоч, опинившись у Москві, Агатангел Кримський писав: «Кожна річ, нагадуюча за Вкраїну, мене кидала в солодке умилення, а що торкалось “кацапів”, те все обурювало мене», — а проте став там надзвичайно корисним для України, і не лише в науці.
Спілкуючись із багатьма видатними українськими діячами, серед яких Іван Франко та Борис Грінченко, Агатангел Кримський скористався своїм становищем, аби на початку 1890-х років ХІХ століття організувати видання дешевих книг для народу — лубочних видань, які за копійки міг придбати будь-хто із незаможних українців. Причому для цього він разом із натхненником такого книговидання Грінченком скористався послугами московських видавців. Звісно, видавці, зокрема відомий лубочник Євгеній Губанов, мали з цього значний зиск і водночас мало платили авторам. Але українське читацтво в умовах тотальних заборон українського друкованого слова та відсутності грошей на друк отримало книжки з етнографічними матеріалами та пристосованими для малоосвіченого читача творами Грінченка та Квітки-Основʼяненка з рук тих самих московських видавців, які раніше продавали йому всілякий друкований непотріб.
Таку саму організаційну роботу Агатангел Кримський провадив і стосовно наукових зв’язків, коли хто з українців того потребував. Працюючи в інституті, він зумів налагодити контакти з багатьма кримськотатарськими науковцями, тим самим збагативши міжнаціональне спілкування українців із цим народом. Там-таки він потоваришував з іншим успішним українським науковцем — академіком Володимиром Вернадським. Коли гетьман Скоропадський доручив Вернадському формування Української академії наук, той передовсім запросив до співпраці сходознавця. Певною мірою початок Академії закладався саме тандемом Вернадського і Кримського — голови й неодмінного секретаря.
Мовна й історична експертиза поліглота
Агатангел Кримський не просто вчив мови, а й глибоко розбирався у тонкощах філологічної науки. Він доклався до великої кількості перекладів зі східних мов на українську, чим збагатив нашу літературу. Водночас, починаючи зі співпраці зі своїм учителем Павлом Житецьким і продовжуючи діалог та взаємну підтримку з Борисом Грінченком, Кримський долучився до формування канону української літературної мови. Хоча вже на початку дискусії — зі статті «Галицькі вірші» — він не повністю підтримав позицію Грінченка, його мовознавча експертність істотно вплинула на перебіг цієї полеміки. На повну силу до української словникарської справи Агатангел Кримський долучився вже в час роботи комісії АН, що формувала «Словник живої української мови». У тій самій комісії працювала і Марія Грінченко, що свідчить про продовження словникарської традиції.
Подібним був і внесок Агатангела Кримського у розвиток українських історичних знань. Погляд сходознавця виявився важливим для дослідження як давньої, так і ранньомодерної історії України. До прикладу, вже у 1898 році на засіданні Східної комісії Московського археологічного товариства Агатангел Кримський зачитав доповідь «Арабський народний переказ, звідки взялася Русь». Вона відкрила нову грань у теоріях про розвиток руської держави та навіть вплинула на формування нової теорії походження української мови. Те саме стосується, зокрема, періоду Хмельниччини: його розуміння істотно доповнюють татарські й турецькі версії подій. Кримський залучав ці джерела й, зокрема, сприяв запровадженню в україномовний науковий обіг перекладу з кримськотатарської мови поеми про походи Богдана Хмельницького 1648 року, створеної Джан Мухамедом, зятем Тугай-бея. І подібних прикладів чимало.
Завдяки Агатангелові Кримському українська наука збагатилася на важливі монографії:
- «Турецькі народні пісні»,
- «Історія Туреччини та її літератури»,
- «Історія арабів, арабської літератури, світської і духовної»,
- «Перський театр, звідки він узявсь і як розвивавсь»,
- «Історія Туреччини та її письменства»,
- «Тюрки, їх мови та літератури»,
- «Студії з Криму».
Етнографія: крізь східну призму до української
Як сходознавець Агатангел Кримський багато працював із джерелами східних народів, чимало з них перевидав і переклав українською мовою. Його етнологічні праці аналізують і зіставляють відомі та менш досліджені мотиви Сходу — зокрема «Казки тисячі й однієї ночі» та різні легенди, — що робить їх цінними для світового орієнталізму.
Водночас учений також стежив за українською наукою і публікував рецензії на зібрання української народної творчості, аналізуючи, що з того має місцеве, а що — іноземне походження. І сам долучився до зібрання українського фольклору, зокрема на своїй малій батьківщині на Звенигородщині. Його праця «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного» стала вагомим джерелом інформації про цей край. Загалом аналіз зібраних Агатангелом Кримським джерел є дуже ґрунтовним. Зокрема завдяки його старанням знаємо, якими були писанки у цьому краї:
Можемо згадати забутий образ «Діда Кострубатого»:
Дізнатися, як побачити відьму у Великодню суботу:
Або ж як провести Масницю, щоб це було не за московською традицією:
Дарувальник скарбів
Як і казковий східний персонаж, Агатангел Кримський приніс чимало скарбів українській культурі та науці. Сотні його перекладів зі східних мов дали можливість давньому епосові заговорити українською, а власні художні твори стали ще одним духовним надбанням. Під час своїх експедицій він також зібрав значну бібліотеку, яку привіз до Києва.
Володимир Вернадський згадував про це так: «Довелося привезти Кримського в товарному вагоні до Києва з Москви, бо він правильно погоджувався їхати “назавжди” до Києва тільки із своєю великою бібліотекою з орієнталістики, арабською, перською, турецькою та іншими мовами і з українства, яку він складав усе життя. І сам слабий і хворий, одинокий тоді чоловік, він не міг виїхати без супроводжуючого. Він виїхав негайно за першою змогою і приїхав до Києва благополучно з величезною дорогоцінною бібліотекою».
Книгозбірню яка не поміщалася у трьох кімнатах — понад чотири тисячі найменувань, — учений подарував Академії наук. Тож сучасні українські дослідники можуть працювати з багатьма з цих видань, що потрапили до сучасної Національної бібліотеки імені В. Вернадського.