Історична біографія — жанр-рекордсмен серед видавництв усього світу. Це зауважив Олексій Сокирко під час презентації книжки Віктора Горобця «Мазепа. Тисячоликий герой української історії», що відбулася 13 січня в київській книгарні «Сенс».
Іван Мазепа — центральна постать для українського гранд-наративу, а проте нині він тільки віднаходить заслужене місце на наших ментальних мапах, у вигляді вулиць, пам’ятників та інших форм пам’ятання.
Про Мазепу писали багато, як і про козацьку добу загалом. Сказати щось нове — особливий виклик (ба навіть інтелектуальне зухвальство, як зауважив модератор події Олексій Сокирко), адже це потребує доброго знання джерел та контексту. Віктор Горобець має таке знання: написанню історичної біографії Мазепи передували його книжки як про події XVII століття до та після Переяслава, так і про присмерк Гетьманщини післямазепинської доби. Тож настав час поглянути на апогей розвитку Козацької держави під час довгого — 22-літнього — гетьманування Івана Степановича.
Читайте також: Іван Мазепа на ментальній мапі Києва
Досі історію Мазепи здебільшого писали як продовження російської історії. Навіть прихильні до української ідеї автори перебували в полоні заданого росіянами порядку денного й мусили коментувати його служіння Московії та «зраду». Однак Мазепа мав багато інших заслуг і чинів — і служба при річпосполитському дворі, і стосунки з козацькою старшиною та запорожцями, що сукупно сформували його світогляд козацько-шляхетського володаря, готового брати відповідальність за розбудову держави. Для України і світу Мазепа цікавий безвідносно до подій під Полтавою влітку 1709 року — як володар, що правив великим обширом земель, місцем зіткнення геополітичних інтересів низки ключових держав, і зміг вивести Козацьку державу на пік її величі. Надто довго Іван Мазепа був заручником історіографічного спадку, який накидала Росія, настав час для зняття пропагандистського намулу й формування українського погляду на успішного правителя з державницьким баченням.
Читайте також: Вершник на коні, який несеться світовими імперіями: колоніальний образ Івана Мазепи
Самійло Величко порівнює мазепинські способи досягнення компромісу з макіавелівською дипломатією. Завдяки м’якій силі та мудрості, виваженості та рішучості, гнучкості та вірності собі Мазепі вдавалося втримати булаву так довго і стати сливе архетипним персонажем для європейської культури починаючи з доби романтизму. Тож вжита в назві книжки Віктора Горобця алюзія до праці Джозефа Кемпбела виглядає цілком вмотивованою. Автор пропонує можливість подивитися на Мазепу не з погляду Полтави, а й із багатьох інших ракурсів, ситуацій життєвого вибору й можливих сценаріїв. Завдяки цьому книжка дає об’ємну картинку — і епохи, і постаті видатного правителя.
Читайте також: Найдинамічніша галузь історії України: конференція про ранньомодерну війну і церкву
