Одним із пріоритетних напрямків протидії російській агресії для Сил Оборони України залишається нейтралізація загрози з морського напрямку, зокрема боротьба з надводними і підводними ракетоносіями. Це одна з ключових складових боротьби за панування на морі, яка, за класикою жанру, під час війни має починатись від берегів противника. В нашому випадку це тимчасово окупований Крим і Краснодарський край.
Боротись із надводними ракетоносіями простіше: їх бачать супутники, кожна передислокація і вихід у море чітко фіксуються розвідкою, що дозволяє заздалегідь підготувати засоби ППО-ПРО для відбиття потенційних атак, а також завдавати ударів на випередження і знищувати ворожі кораблі. Нагадаємо, що на рахунку Сил Оборони України — два («Циклон» і «Аскольд») знищені й щонайменше чотири пошкоджені російські ракетні кораблі. Ще п’ять переведені на Каспій і навіть на Балтику.
На відміну від надводних кораблів, підводні човни є складнішими для нейтралізації. З огляду на притаманну їм прихованість дій вони можуть здійснювати пуски своїх ракет «Калібр» з-під води несподівано, щоразу з нового напрямку, що ускладнює перехоплення.
Читайте також: Таємниці морських «бастіонів» агресора. Роль флоту в ядерній стратегії РФ
Станом на лютий 2022 року флот агресора мав на озброєнні шість підводних човнів проєкту 636.3 (тип «Варшавянка») і один застарілий (експериментальний) проєкту 877В (тип «Палтус»). Дві з цих «Варшавянок» на момент закриття Туреччиною проток перебували за межами Чорного моря і до кінця війни повернутись не можуть.
Решта чотири брали участь у війні проти України, завдаючи майже безкарних донедавна ракетних ударів по військових і промислових об’єктах, критичній інфраструктурі українських міст тощо. Рахунок втрат підводної складової відкрив підводний човен «Ростов-на-Дону», уражений і фактично знищений ракетою 13 вересня 2023 року під час ремонту в сухому доку Севастополя. Через рік безпорадний остов підводного човна, що стояв біля причалу, добили іншою ракетою і втопили.
Горять уражені крилатими ракетами російські кораблі: ВДК «Минск» і ПЧ «Ростов-на-Дону». Севастополь, 13 вересня 2023 року.
Утім, у цьому випадку йшлося про знищення підводного човна під час ремонту, тоді як питання боротьби з діючими підводними ракетоносіями противника залишалося невирішеним. Актуальність цієї проблеми з часом лише зростала, тим паче що періодичні спроби атакувати російські кораблі в Новоросійську за допомогою дронів і безекіпажних катерів мали обмежений успіх.
Адже противник також робив висновки, створюючи багатошарову систему попередження і захисту від наявних загроз, залучаючи для цього всі можливості наземного, морського і повітряного базування. І для подолання цієї системи був потрібен новий, нетрадиційний підхід, тобто прорив у захищену ворожу базу й атака цілей усередині з-під води.
Так виглядав ПЧ «Ростов-на-Дону» після ураження 13 вересня 2023 року
І саме це відбулось 15 грудня, коли щонайменше один підводний дрон, прихований CБУ під шифром Sub Sea Baby, проник усередину російської військово-морської бази і несподівано для всіх уразив один із підводних ракетоносіїв, що стояв біля причалу. Це відбулося вперше у світовій практиці та стало історичним фактом.
Важливість операції
Супутникове фото Цемеської бухти, в центрі кадру — Новоросійська військово-морська база. Поряд з нею — термінал «Шесхаріс» компанії «Транснефть», основний на Чорному морі.
Ця подія стала кульмінаційним пунктом цілої багатодоменної операції, яка готувалась і планувалась СБУ спільно з ВМС ЗСУ не один місяць. Успіху передували технологічні та технічні заходи, встановлення постійного розвідувального спостереження за місцем майбутнього удару, переміщенням цілей і, що важливо — відпрацювання необхідних для цього засобів ураження.
Українські розробники не лише створили лінійку підводних дронів типів «Толока» і «Марічка», а й вирішили складне досі питання передачі команд на дрон, що перебуває під водою.
Польський експерт Маріуш Маршалковський називає безумовним успіхом сам факт проникнення підводного морського дрона всередину периметру бази, що охороняється. Важливим фактором є також очевидна заздалегідь організована відеофіксація події. Ймовірно, це відбулось ще на етапі підготовки операції шляхом дистанційного зламу камери відеоспостереження військово-морської бази, що й дозволило стежити за обстановкою та обирати об’єкти для атаки.
При цьому авторитетний британський військово-морський експерт Г. Саттон (H. I. Sutton) відзначив успішне і складне маневрування дрона всередині як Цемеської бухти «Новоросійська», так і власне військово-морської бази як складової останньої. Дрон чітко рухався в напрямку визначеної цілі, оминаючи перешкоди на своєму шляху, й успішно виконав свою місію. Це вказує на можливе використання в дроні елементів штучного інтелекту.
Момент вибуху після влучання дрона Sub Sea Baby в підводний човен. Скриншот з відео СБУ.
Попри повідомлення СБУ, серед експертів немає єдиної думки щодо того, який саме дрон був використаний під час атаки 15 грудня. Оцінюючи потужність вибуху, припускають, що це міг бути підводний дрон ТЛК-400 (сімейство «Толока») чи його можлива модифікація під не відомою раніше назвою Sub Sea Baby. Само по собі існування підводного дрона ТЛК-400 не є таємницею вже понад рік. Тим не менше, момент першого бойового використання українського підводного дрона ворог банально проґавив.
Читайте також: Гібридна війна: як Балтійський флот перетворюється на театр воєнних дій
Насамкінець, не можна виключати також використання нового автономного українського підводного човна, про завершення розробки якого повідомили у листопаді цього року. Звичайно, човен не проникав би до Цемеської бухти, втім, міг доставити від умовної Одеси чи Очакова (420 морських миль / 675 км) в район операції пару-трійку підводних дронів, які далі вже мали діяти самостійно.
За оцінкою українського експерта Ігоря Луценка, атака в Новоросійську — це черговий приклад креативності українців, тактичної, технологічної і технічної переваги над агресором, який у цих сферах суттєво поступається і програє.
Оцінка наслідків удару
Праворуч згори — пошкоджений ПЧ «Колпино» з диферентом на корму, що свідчить про затоплення кормових відсіків. Для порівняння, ліворуч унизу — неушкоджений однотипний ПЧ.
Доступні станом на 17 грудня супутникові фото та інші матеріали дозволили ідентифікувати уражений підводний човен, як Б-271 «Колпино» і навіть оцінити ступіньпошкодження. Від близького удару дрона в бетонному причалі з’явилася величезна вирва діаметром понад 9 м, потужний гідравлічний удар пошкодив кормову частину підводного човна, зруйнувавши і легкий, і міцний корпуси. На фото добре видно, що підводний човен «сидить» у воді кормою на понад метр глибше, ніж зазвичай. Це прямий доказ того, що морська вода через пробоїни и пошкоджений гребний вал проникла всередину корабля.
Авторитетний польський експерт Максиміліан Дура закликає обережно ставитись до оцінки наслідків атаки 15 грудня і не перебільшувати їх. Інакше СБУ оприлюднило б повніше відео, де можна було би побачити, що насправді сталося з субмариною після вибуху. Більше того, Максиміліан Дура припускає можливість влучання дрона в причал під кормою підводного човна з важким пошкодженням і, можливо, навіть знищенням усього гвинторульового комплексу та іншими пошкодженнями субмарини.
Та навіть такий результат, на думку експерта, зовсім не означає, що українська операція була невдалою. Вона досягла мети навіть без повного знищення атакованої субмарини, завдавши ворогові ще й величезних репутаційних втрат. Своєю чергою, Чорноморський флот показав повну безпорадність і неготовність до нової загрози.
Експерти скептично оцінюють перспективи цього флоту, який в умовах сучасної війни виявився нездатним протистояти новим загрозам, а відтак і непотрібним. Чорноморському флоту загрожує подальше зубожіння, кількісне і якісне зменшення корабельного складу, а згодом і перетворення на другорядну флотилію прибережної дії.
Вигляд ПЧ 636.3 «Варшавянка» у розрізі (інфографіка H I Sutton)
Реакція противника
Реакція на українську атаку противника була цілком передбачуваною. Там усе заперечують або замовчують, а коли це не вдається — говорять про буцімто мінімальні збитки. Так було в історії з потопленням 15 квітня 2022 року ракетного крейсера «Москва» — агресор досі не хоче визнати, що той відправили на дно українські ракети «Нептун». Москва щоразу намагається перебити критично невигідний для себе інформаційний тренд і має в цьому неабиякий досвід.
Так сталося і з ураженням підводного човна «Ростов-на-Дону». Фактично знищений 13 вересня 2023 року ракетою Storm Shadow / SCALP-EG підводний човен російські джерела видавали за пошкоджений. Повідомляли про наміри його ремонту, хоча насправді це вже не мало сенсу. На ньому лише змогли нашвидкуруч заварити пробоїни, щоб той тримався на воді, вивели з дока і поставили на прикол біля причалу військового судноремонтного заводу.
Там 3 серпня 2024 року в човен влучила українська ПКР «Нептун» і відправила на дно. Щоб приховати і цей факт, росіяни виготовили з деревини відповідно пофарбований макет, який поставили на місце стоянки підводного човна.
Читайте також: Дистанційна війна на морі. Український вимір
Згодом підводний човен підняли. Втім, жодних ремонтних робіт на ньому не проводили через недоцільність і практичну неможливість замінити все пошкоджене вибухами, пожежами і морською водою обладнання, насамперед електроніку.
Щось подібне вже бачимо і з реакцією на атаку в Новоросійську. Командування флотом рятує власну репутацію і посади. Адже московитська традиція передбачає жорсткі покарання за втрату кораблів в умовах війни, і за чотири роки поточної війни змінилось вже чотири командувачі Чорноморським флотом.
Російські пабліки як по команді пишуть і про відсутність влучання дрона в борт атакованого підводного човна, і про відсутність постраждалих. Навіть оперативно виставили в мережах відео нібито «цілого і непошкодженого підводного човна» на підтвердження заспокійливих заяв можновладців. Якби не оприлюднене СБУ відео, вони, напевно, спростовували б і факт самої атаки, і потужний вибух у місці стоянки підводного човна.
Але в тих-таки мережах уже говорять про два затоплені відсіки атакованого підводного човна і навіть про 14 постраждалих підводників. На порожньому місці такі повідомлення не з’являються. Час покаже, але, хай там як, з трьох боєздатних до 15 грудня підводних ракетоносіїв у Кремля на Чорному морі залишилось тільки два, це незаперечний факт.
Висновки і наслідки
Інститут вивчення війни (ISW) свідчить, що зменшення кількості боєздатних ракетоносіїв на Чорному морі означає скорочення потенціалу й змоги здійснювати ракетні атаки проти України.
Через потенційну загрозу з-під води Росія обережніше виводитиме ракетоносії навіть на зовнішній рейд Новоросійська для запуску «калібрів» по Україні. Для захисту підходів до цього одного з найбільших в Європі морських портів включно із стратегічно важливими нафтоекспортними терміналами знадобиться побудова масштабних захисних протичовнових загороджень, прикритих авіацією і протичовновими кораблями й катерами, яких у росіян і без того обмаль.
А ще доведеться подбати про запровадження конвойної системи, тобто, супроводжувати танкери тіньового флоту з нафтою тими самими нечисельними протичовновими кораблями, катерами й авіацією аж до Босфору і у зворотному напрямку, де на них напевно полюватимуть українські безекіпажні катери і повітряні дрони-камікадзе. Все це, за словами українського експерта Андрія Клименка, «підвішує» всю морську логістику РФ у Чорному морі.