15 грудня відбулась презентація спільного документу, який напрацювали учасниці програми “Лідерки в медіа — Українсько-європейська програма підтримки”, організованій ГО “Жінки в медіа” у співпраці з Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. У paper policy описані виклики, з якими стикаються жінки в медіа та запропоновані можливі варіанти рішень. Голова ГО “Жінки в медіа” Ліза Кузьменко зазначила, що серед учасниць програми були представниці медіахолдингу, незалежних медіа, суспільного мовника і регіональних редакцій. Це дало змогу подивитися на ситуацію з викликами та рішеннями з різних боків.
Виклики
В умовах повномасштабної війни українські медійниці стикаються з низкою викликів. Вони змушені брати на себе більшість неоплачуваної доглядової праці, поєднувати кілька ролей і не мати соціальних гарантій.
«Якщо ми говоримо про лідерство жінок, про їхній розвиток, ми не можемо розглядати їх так само відокремлено, як ми розглядаємо чоловіків, тому що жінка – це завжди величезний об’єм доглядової праці», – говорить членкиня правління Суспільного Марія Фрей.
Марія Фрей та Руслана Брянська, фото Медіацентр Україна
До цього додається “скляна стеля”, онлайн-насильство, емоційне обслуговування на робочому місці. Як наслідок — перевтома, вигорання, хвороби, бажання змінити сферу.
Наразі в українських медіа жінок — більшість, однак ця кількісна присутність не перетворилася на якісну рівність можливостей. Зберігається «скляна стеля»: жінки переважають серед виконавець, але значно менше представлені на керівних посадах, особливо у великих медіа. Водночас саме на них припадає найбільше навантаження у щоденній редакційній роботі, особливо в умовах повномасштабної війни. Цю тенденцію підтверджують дані дослідження Гендерного профілю українських медіа за 2025 рік, проведеного ГО «Жінки в медіа» та Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.
Ліза Кузьменко, Марія Фрей, Руслана Брянська, Оксана Давиденко, Єлизавета Нечипорук
«Брак сталого фінансування, скорочення грантових програм, слабкий рекламний ринок призводить до того, що медіа переходять на роботу із короткими проєктами, а це збільшує навантаження. Жінки в регіональних медіа і фрилансерки перебувають в ще більш нестабільному становищі через непостійну роботу», — каже виконавча директорка “Громадського радіо” Руслана Брянська.
За даними дослідження ГО «Жінки в медіа» та ЮНЕСКО, 81% українських журналісток у 2025 році зазнавали онлайн-атак, зокрема мізогінних образ, сексистської мови та дифамаційних кампаній, що формує небезпечний «охолоджувальний ефект». У поєднанні з економічною нестабільністю та стереотипами це створює середовище, у якому жінкам значно складніше реалізовувати лідерський потенціал.
Рішення
Виклики можна подолати на особистому, редакційному, секторальному та державному рівнях.
У презентованій політиці медійницям радять об’єднуватися, ділитися досвідом, підсвічувати історії успіху. Також варто не забувати про відпустки та чіткий графік. До того ж слід визнавати та проговорювати прояви мізогінії, як системного явища, вживати фемінітиви і шукати чоловіків-союзників.
«Ми можемо в першу чергу самі собі давати дозвіл на відпочинок. Не боятися взяти відпустку, і не чекати якогось кращого часу. Визнати, що відпочинок потрібен не тільки тоді, коли вже щось сталося», — каже Head of Social Media The Kyiv Independent Єлизавета Нечипорук.
Єлизавета Нечипорук
Редакціям варто прийняти гендерні політики, запроваджувати гнучкий графік для жінок з дітьми, надавати медичне страхування та соціальні пакети.
На рівні медіасектору варто створити мережу менторства, працювати з донорами для надання довгострокової підтримки, а не короткострокових грантів, ділитися досвідом між редакціями та колегами з ЄС.
«Ми можемо говорити про об’єднання, про менторство на рівні сектору. Дуже круто було б мати психологів і юристів на кілька маленьких редакцій. Дуже сподіваюсь, що кожна з нас зможе долучитися своїми ресурсами, знаннями і досвідами до впровадження змін», — зазначила заступниця директора з правових питань Starlight Media Оксана Давиденко.
Оксана Давиденко
Держава може надавати підтримку матерям-журналісткам, протидіяти онлайн-насильству, надавати податкові та фінансові стимули редакціям, які надають соціальну підтримку працівникам тощо.
«В цій демографічній ситуації, в якій знаходиться зараз Україна, дуже наївно думати, що всі бар’єри, які були створені для жінок, жінки мають самостійно руйнувати. Якщо ми хочемо, щоб Україна, як країна існувала через 15, 20, 50 років, то жінка має стати в центрі політик на державному рівні та в центрі уваги наших редакцій, як особистість, як людина з певними потребами та обов’язками», — каже Марія Фрей.
Марія Фрей
Марія Фрей наголосила, що варто думати про створення такого робочого середовища, в якому жінка зможе бути продуктивною, ефективною і відчувати власну силу. Це те, що буде підтримувати не тільки сектор, а й країну.
Початком змін можуть стати презентовані рекомендації. Кожна редакція, кожна лідерка може долучитися до їх поширення і впровадження на практиці, адже будь-які зміни легше робити разом.
«Коли ми відчуваємо силу сестринства і підтримки, ми можемо зробити набагато більше», — підсумувала Ліза Кузьменко.
Вона також зазначила, що виклики жінок-лідерок є наслідком структурних дисбалансів, а не особистих обмежень. Тому підтримка має здійснюватися через інституційні рішення: прозорі процеси, справедливий розподіл навантаження, політики гнучкості, механізми безпеки та доступ до ресурсів. Саме організації мають гарантувати умови, за яких жінки можуть ефективно виконувати свої обов’язки й розвивати лідерські компетенції.
Завантажити paper policy можна за посиланням.
Дивитися трансляцію презентації тут.